Нове дослідження Манчестерського університету вимагає глобальної відповіді на невидиму, але зростаючу загрозу — мікро- і нанопластик в атмосфері.
У своєму огляді в Current Pollution Reports вчені наголошують на величезних прогалинах у знаннях, спричинених нестачею даних і несумісністю методів спостереження. “Масштаб невизначеності щодо того, скільки пластику потрапляє в нашу атмосферу, викликає тривогу”, — зазначає провідний автор Чжунхуа Чжен. За оцінками, щороку в повітря може потрапляти від 800 тонн до 9 мільйонів тонн пластику, що унеможливлює точну оцінку його впливу. Незрозумілими залишаються також джерела: чи переважає дорожній рух, чи, можливо, головним винуватцем є морські бризки.
Утворені внаслідок розпаду відходів, частинки мікропластику (менше 5 мм) і нанопластику (менше 1 мікрона) здатні переноситися тисячі кілометрів. Їх уже виявили у крижаних пустелях, високогір’ї та навіть у віддалених пустелях. “Ми повинні краще розуміти, як ці частинки поводяться в атмосфері, щоб захистити людей і планету”, — наголошує Чжен. Незважаючи на зростання досліджень, моделі залишаються надто спрощеними, а методи збору — різнорідними.
Автори закликають до створення стандартизованої глобальної мережі моніторингу повітря та вдосконалення атмосферного моделювання. Важливу роль відіграє штучний інтелект, здатний інтегрувати фрагментовані дані та виявляти закономірності. “ШІ може допомогти зрозуміти складну поведінку пластику в повітрі, але він потребує якісних даних”, — пояснює Фей Цзян. Саме інтеграція спостережень, моделей і ШІ має стати основою глобальної стратегії проти пластикового забруднення.