Описуючи нові дані про Південний океан, вчені з Інституту Альфреда Вегенера виявили, що його здатність поглинати вуглекислий газ зберігається всупереч прогнозам кліматичних моделей.
Південний океан, який охоплює Антарктиду, поглинає близько 40% усього антропогенного CO2, що потрапляє в океани. Його ефективність у цьому процесі зумовлена унікальною циркуляцією: глибинні води піднімаються, обмінюються газами з атмосферою і знову занурюються. Ця циркуляція балансує природне вивільнення CO2 з надходженням парникового газу з атмосфери, але цей баланс залежить від стратифікації – щільнісного поділу водних мас.
Моделі клімату передбачали, що посилення західних вітрів біля Антарктиди – наслідок глобального потепління – виштовхуватиме глибинну, збагачену CO2 воду ближче до поверхні. Як наслідок, мала б знижуватись здатність океану поглинати новий CO2. Проте «спостереження останніх десятиліть не підтверджують ці прогнози», зазначає докторка Леа Олів’є, провідна авторка дослідження.
Команда AWI проаналізувала дані понад 50 років і з’ясувала, що поверхневі води Південного океану стали свіжішими через танення льодовиків і посилення опадів. Ця «свіжість» води посилює стратифікацію: «менш солона, холодна вода ізолює вуглецеві глибини», пояснює Олів’є. Таким чином, глибинний CO2 поки не проривається до поверхні.
Проте ситуація нестабільна. Згідно з дослідженням, з 1990-х років верхня межа глибинної води піднялася на 40 метрів. Якщо вітри посилять змішування шарів, накопичений CO2 може вивільнитись. «Цей процес, можливо, вже розпочався», застерігає Олів’є. Це означатиме, що Південний океан втрачатиме здатність пом’якшувати зміну клімату.
Науковці підкреслюють: «Ми повинні дивитися глибше, під поверхню океану», інакше пропустимо важливу частину картини. Наступні дослідження, зокрема в рамках програми Antarctica InSync, мають відповісти, чи вже розпочалось вивільнення глибинного CO2 та як це вплине на глобальну кліматичну рівновагу.