Одномовність може прискорювати старіння мозку, тоді як багатомовність здатна його сповільнити, знижуючи ризики когнітивних порушень.
У дослідженні, опублікованому в журналі Nature Aging (2025), аналізували так званий біоповедінковий віковий розрив (Biobehavioral Age Gap, BAG) — різницю між біологічним і хронологічним віком. Участь взяли 86 149 осіб віком від 51 до 90 років з 27 країн Європи. Результати свідчать: одномовні люди мають у два рази більший ризик прискореного старіння, ніж ті, хто володіє кількома мовами.
Вчені пояснюють, що захисний ефект багатомовності зумовлений постійним ментальним навантаженням, необхідним для керування декількома мовами. «Багатомовність дає мозку регулярне тренування, підвищуючи когнітивну стійкість», — зазначено в дослідженні. Це навантаження стимулює функції уваги, пам’яті та виконавчих процесів.
Варто підкреслити, що попередні дослідження проводили переважно серед осіб із проявами когнітивного зниження. Натомість це нове дослідження вперше охоплює велику вибірку здорових людей, що дозволяє робити обґрунтованіші висновки про вплив мовної компетентності на старіння мозку.
Згідно з моделлю BAG, позитивними чинниками для мозку є освіта, фізична активність, когнітивні навички, а негативними — серцеві захворювання, сенсорні порушення та жіноча стать (через гормональні зміни). Якщо BAG має позитивне значення, це свідчить про прискорене старіння; негативне — про уповільнене, тобто здоровіше, старіння.
Значущим виявився і “дозозалежний ефект”: що більше мов знає людина, то менший її BAG. «Навіть коли людина не використовує всі мови щоденно, її мозок все одно їх утримує в активному стані», — пояснюють автори. Це постійне когнітивне тренування є природною профілактикою старіння.
Дослідники закликають політиків розглядати вивчення мов не лише як інструмент комунікації, а й як ефективний спосіб підтримки ментального здоров’я. Такий підхід може стати частиною національних стратегій протидії віковим когнітивним порушенням у суспільстві, яке швидко старіє.