Стародавні торфовища Південної півкулі демонструють, що різкі зміни південних західних вітрів 15 000 років тому глибоко трансформували глобальні потоки вуглецю.

Команда, яку координував Університет Саутгемптона, проаналізувала торф’яні архіви з Південної Америки, Австралазії, південної Африки та субантарктичних островів. Д-р Зої Томас наголосила: «Коли 15 000 років тому вітри змінили напрямок на північний, вони змінили перемішування в Південному океані». Таке переміщення вітрового поясу створило умови для масового розширення боліт, оскільки регіони стали вологішими й стабільними для накопичення органічної речовини.
Радіовуглецеве датування показало синхронне зростання торфу в періоди, коли вітри зміщувалися на північ або південь. Томас підкреслила: «Ми виявили чітку закономірність — значне зростання торфу збігалося зі зміною напрямку вітрів і рівня CO2 в атмосфері». Це свідчить про взаємозв’язок між атмосферною циркуляцією, океанським поглинанням вуглецю та наземними екосистемами.
Сучасні дані демонструють зворотну тенденцію — південні західні вітри рухаються до Антарктиди через зміни клімату. Томас зазначила: «Це південне зміщення вже призвело до збільшення континентальних посух і лісових пожеж». Таке ослаблення перемішування Південного океану може зменшити ефективність найбільшого природного поглинача вуглецю.
Співавторка Гайді Кадд застерегла: «Якщо найбільший поглинач вуглецю на планеті стане менш ефективним, це прискорить темпи накопичення CO2». Отримані результати висвітлюють критичну роль вітрових поясів у регуляції клімату та підкреслюють важливість моніторингу їхніх змін у сучасну епоху.