Скам’янілості з Венесуели свідчать, що анаконди досягли своїх гігантських розмірів ще 12,4 мільйона років тому і з того часу майже не змінювалися — йдеться у новому дослідженні.
Гігантизм анаконд трактують як «стійку еволюційну рису великого розміру тіла», сформовану в тропічній Південній Америці міоцену. Андрес Альфонсо-Рохас наголосив: «гігантські анаконди вижили — вони надзвичайно витривалі». У той час гігантські каймани та черепахи зникли через охолодження клімату та втрату середовищ існування.
Команда виміряла 183 скам’янілих хребці, що належали щонайменше 32 зміям. Розрахунки показали довжину стародавніх анаконд у межах 4–5 метрів — такі самі розміри мають сучасні Eunectes. Альфонсо-Рохас підкреслив: «ми очікували знайти змій довжиною сім-вісім метрів, але доказів цього немає».
Друге підтвердження забезпечила «реконструкція стану предків» — метод, що оцінює риси давніх видів за філогенетичним деревом. Вона показала, що перші анаконди вже мали великі розміри під час появи в міоцені. Сприятливі тоді болота й річкові системи дозволяли їм займати ширші ареали, ніж нині.
Дослідження вперше уточнює момент виникнення гігантизму, адже анаконди мають понад 300 хребців, і навіть один хребець є інформативним маркером довжини. Зібрані у Венесуелі матеріали стали ключем до переосмислення еволюції цих змій.