Вітрова енергетика стрімко зростає в Латинській Америці, і одним із найяскравіших прикладів цього є перешийок Теуантепек на півдні Мексики, де потужні вітри дують між Мексиканською затокою та Тихим океаном. Але ті самі турбіни, що виробляють «чисту» електроенергію, стають причиною загибелі птахів. Нове тривале дослідження, описане на ресурсі Scienmag, дає найдетальнішу на сьогодні картину того, які саме види гинуть, де і з якої причини.
Команда вчених протягом п’ятнадцяти років проводила пошуки загиблих птахів на восьми вітрових електростанціях регіону. Вони задокументували 1527 тушок птахів, що належали до 123 видів. Такий масштаб моніторингу рідкісний для тропічних широт і дозволив перейти від простого підрахунку жертв до аналізу таксономічних груп, сезонних і просторових тенденцій, а також екологічних рис, які підвищують ризик зіткнення з лопатями.
Осілі види гинуть частіше за мігрантів
Один із найяскравіших результатів стосується родини голубиних: голуби й горлиці склали майже 40% усіх випадків загибелі. Особливо виділяється один вид — білощока горлиця (White-winged Dove), на яку припало 17% усіх знайдених тушок.
Такий розподіл суперечить поширеному уявленню, що головну загрозу вітроферми в міграційних коридорах створюють насамперед для далеких мігрантів — хижих птахів та дрібних співочих, які пролітають крізь перешийок Теуантепек між Північною та Південною Америкою.
Коли дослідники класифікували загиблих птахів за типом осілості, з’ясувалося, що на осілі види припадає 78% випадків. Понад половину всіх смертей забезпечили лише шість видів. Осілі птахи та тимчасові мешканці, що здійснюють локальні переміщення в межах регіону, мали вищі показники смертності, ніж справжні мігранти.
Такий патерн свідчить: птахи, які живуть поблизу вітропарків цілий рік і щодня літають між місцями відпочинку, годівлі та водопоями, набагато частіше перетинаються з турбінами, ніж мігранти, котрі пролітають тут лише обмежений час сезону.
Найуразливіші — птахи, що годуються на землі
Команда також розглянула загиблих птахів з точки зору трофічних гільдій, тобто того, що вони їдять і як здобувають їжу. Найвищі показники зіткнень виявилися у зерноїдних, всеїдних, комахоїдних видів та падальників.
Ця «екологічна підписка» вказує насамперед на види, що харчуються на землі або близько до неї, використовуючи відкриті простори, сформовані навколо основ турбін. Менш уразливими виявилися птахи, що проводять життя високо в повітрі або глибоко в лісовому наметі.
Висновок має практичне значення: спосіб, у який вітроферми змінюють місцеві оселища, створюючи привабливі можливості для годівлі біля землі серед «лісу» високих рухомих конструкцій, може сам по собі бути частиною проблеми зіткнень.
Де саме турбіни небезпечніші
Щоб зрозуміти просторовий аспект смертності, вчені побудували екологічні моделі, які пов’язали кількість загиблих птахів із розташуванням і характеристиками окремих турбін.
Результати виявилися послідовними:
- кількість загиблих зростала на турбінах, розташованих далі на північ у межах станцій;
- вищі турбіни асоціювалися з більшою кількістю зіткнень;
- установки на периферії вітропарку зазвичай мали вищі показники смертності, ніж центральні.
Такі просторові градієнти дають операторам і планувальникам реальні важелі для пом’якшення впливу: можна визначати найбільш ризиковані позиції в наявних і майбутніх вітропарках та саме там зосереджувати моніторинг і обмеження роботи.
Рідкісний масив даних для тропіків і його обмеження
Перешийок Теуантепек визнаний у світі критичним «горлом пляшки» для мігруючих хижих і ширяючих птахів, і раніше ця ж дослідницька група вже вивчала тут міграцію хижаків і нічні перельоти. Однак у Латинській Америці вітроенергетичний сектор розвивається швидше, ніж стандартизується моніторинг смертності птахів після запуску станцій.
Порівняно з Північною Америкою чи Європою, дані з регіону залишаються розрізненими й нерівномірними. Тому 15-річний набір даних із восьми діючих вітропарків є незвично надійною основою для оцінки екологічних ризиків у тропіках.
Водночас автори підкреслюють методичні труднощі вимірювання смертності. Пошуки тушок мають систематичні похибки: падальники встигають знищити частину загиблих птахів до приходу пошуковців, частина тушок падає за межами досліджуваної зони, а дрібні чи малопомітні види складніше помітити, ніж великих.
Попередні роботи цієї ж команди вже документували, як довго туші зберігаються в полі та як швидко їх прибирають падальники на одній із тропічних вітроферм. Це показало, наскільки сильно такі фактори можуть спотворювати оцінки реальної смертності.
Тому дослідники наголошують, що подальші роботи мають прямо враховувати ці похибки виявлення, використовувати детальніші дані про рослинність у моделях та оцінювати сукупний вплив на більшу кількість вітропарків, щоб поліпшити екологічні ризик-оцінки.
Наслідки для охорони птахів і планування вітропарків
Для природоохоронного планування результати мають два ключові наслідки. По-перше, заходи, спрямовані лише на захист мігруючих видів — наприклад, відключення турбін у пікові вікна міграції, — покриють лише частину зафіксованої смертності, оскільки більшість жертв становлять осілі птахи, які гинуть протягом усього року.
По-друге, концентрація загибелі в обмеженій кількості видів та в турбінах із певними просторовими характеристиками відкриває можливості для цільових втручань. Йдеться про зміну розміщення й висоти нових турбін, а також керування рослинністю та структурою оселищ біля землі так, щоб зменшити привабливість високоризикових зон годівлі поблизу площин обертання лопатей.
Дослідження з’являється в той момент, коли напруга між розширенням відновлюваної енергетики та збереженням біорізноманіття зростає в усьому світі. Вітрову енергетику називають справжнім екологічним викликом саме тому, що її вплив, хоч і менший за масштабами, ніж від котів, будівель чи ліній електропередач, концентрується в конкретних місцях і нерівномірно б’є по окремих видах.
Довгострокові польові дослідження, такі як це, допомагають регуляторам, девелоперам та природоохоронцям зрозуміти, де саме криється ризик. У південній Мексиці, як показують дані, головний удар припадає не на видовищні міграції, а на тихе повсякденне життя голубів, горлиць та інших осілих птахів, які круглий рік живуть поруч із вітровими турбінами.