Дослідження пропонує нове пояснення призначення гобелена з Байо, пов’язуючи його зі щоденним життям монастирської спільноти.
Байоський гобелен — монументальна вишивка XI століття, що зображує події, які завершилися битвою при Гастінгсі. Традиційно його пов’язують з нормандським завоюванням Англії. Однак мета створення та місце експонування залишалися незрозумілими. Нова інтерпретація змінює звичний погляд.
Історик Бенджамін Пол висунув гіпотезу, що гобелен використовували у трапезній абатства Святого Августина. Йдеться про «монастирську трапезну» — спільну їдальню ченців. Пол зазначає: «Я замислився, чи може обстановка трапезної пояснити суперечності попередніх досліджень». Саме тут гобелен міг слугувати візуальним супроводом читань.
Величезні розміри гобелена — понад 68 метрів завдовжки — вимагали рівної та міцної стіни. Склепінчасті арки Байоського собору робили його непридатним для такого експонування. Натомість трапезна Сент-Огастіна мала достатній простір. Архітектура будівлі відповідала формату вишивки.
Зміст гобелена також підтримує монастирську аудиторію. Латинські написи потребували базової грамотності. Для ченців це не було проблемою. Пол підкреслює, що «політична двозначність» сцен погано узгоджується з інтересами світської знаті.
Важливим є й контекст тиші під час трапез. Ченцям заборонялося розмовляти. Гобелен міг виконувати дидактичну функцію. Його сцени сприймалися як наочна «моральна розповідь». Історія тлумачилася як прояв Божої волі.
Пол також пояснює, чому гобелен зник з джерел на століття. Реконструкції абатства та смерть кількох абатів призвели до занепаду проєкту трапезної. Гобелен могли скласти на зберігання. «Він міг бути забутий більше ніж на одне покоління», зазначає дослідник.
Таким чином, трапезна Святого Августина постає як переконливий кандидат. Хоча остаточних доказів немає, сукупність архітектурних і культурних аргументів є вагомою. Нова гіпотеза відкриває інший вимір сприйняття одного з найвідоміших творів середньовічного мистецтва.