Нічні хронотипи — люди, які природно є більш активними ввечері, — мають гірші показники серцево-судинного здоров’я та вищий ризик інфаркту й інсульту, особливо серед жінок, згідно з великим епідеміологічним дослідженням.
Дослідження, опубліковане в журналі Journal of the American Heart Association, базується на аналізі даних понад 300 000 учасників проєкту UK Biobank із середнім віком близько 57 років і оцінює зв’язок між хронотипом (біологічною схильністю до ранньої або пізньої активності) та кардіоваскулярним здоров’ям.
Стан серцево-судинної системи визначали за допомогою індексу Life’s Essential 8 Американської кардіологічної асоціації (American Heart Association), який інтегрує поведінкові та метаболічні детермінанти ризику: якість харчування, фізичну активність, сон, куріння, а також індекс маси тіла, рівні глюкози, холестерину та артеріального тиску.
Порівняно з проміжним хронотипом, вечірні типи мали на 79 % вищу ймовірність низького інтегрального показника серцевого здоров’я та на 16 % вищий відносний ризик інфаркту або інсульту протягом середнього періоду спостереження у 14 років. Стратифікований аналіз за статтю показав, що асоціації були сильнішими у жінок, що вказує на можливу статево-специфічну вразливість.
Біостатистичне моделювання засвідчило, що значну частину надлишкового ризику пояснюють модифіковані фактори способу життя — передусім недостатній або нерегулярний сон, гірша якість харчування та вища поширеність куріння. Ці патерни узгоджуються з концепцією порушення циркадного ритму — хронічної невідповідності між ендогенним біологічним годинником і соціально зумовленим розкладом дня.
Провідна авторка дослідження Сіна Кіанерсі (Brigham and Women’s Hospital, Harvard Medical School) зазначає, що вечірні хронотипи частіше демонструють поведінкові профілі, асоційовані з підвищеним кардіометаболічним ризиком. Водночас експерти American Heart Association підкреслюють, що ці ризики не є фатальними.
За словами Крістен Кнутсон, голови наукової заяви AHA щодо циркадного здоров’я, більшість виявлених асоціацій опосередковані змінюваними чинниками, а отже цілеспрямовані втручання — поліпшення сну, корекція харчування та відмова від куріння — можуть істотно знизити ймовірність серцево-судинних подій.
Робота також підкреслює важливість персоналізованої профілактики, де хронотип враховується при плануванні лікування й поведінкових стратегій. Серед обмежень автори зазначають самооцінку хронотипу та обмежену репрезентативність вибірки, що слід враховувати при екстраполяції результатів на інші популяції.