Дослідження показало, що білохвості олені можуть залишати фотолюмінесцентні мітки, видимі в ультрафіолетовому спектрі, що відкриває новий вимір їхньої комунікації.
Білохвостий олень (Odocoileus virginianus) здатний сприймати ультрафіолетове світло, тобто хвилі коротшої довжини, ніж видимий людині спектр. Під час шлюбного сезону самці створюють «тертя» та «подряпини» — запахові маркери на деревах і ґрунті. Вони виникають унаслідок стирання рогового оксамиту та виділення секретів залоз. Нові дані свідчать, що ці мітки мають також світлову складову.
Команда з University of Georgia дослідила 109 терть і 37 подряпин у лісі Вайтхолл. Спостереження проводили під випромінюванням 365 нм і 395 нм — довжин хвиль, присутніх у сутінках. «Результуюча фотолюмінесценція була б видимою для оленів, виходячи з раніше описаних зорових можливостей оленів», — зазначають автори. «Фотолюмінесценція» означає випромінювання світла речовиною після поглинання енергії.
Вимірювання «опроміненості» показали, що сеча й фекалії на мітках світяться яскравіше за довкілля. Ймовірними джерелами є порфірини, амінокислоти, феноли та терпени. Подібні сполуки містяться і в пошкодженій деревині. Мітки створюють візуальний контраст, специфічний для зору оленів у сутінках.
«Незалежно від того, чи є фотолюмінесценція результатом виділень залоз чола оленя, чи властивостей деревини, факт залишається фактом: потертості візуально контрастують з навколишнім середовищем таким чином, що це унікально підходить для зору оленя», — підкреслює команда. Дослідження опубліковано в журналі Ecology and Evolution. Отримані дані вперше демонструють можливу функціональну роль фотолюмінесценції в комунікації ссавців.