Гуманоїдний робот-священник, представлений у Японії та висвітлений Interesting Engineering, демонструє інтеграцію робототехніки у сучасну буддійську практику.
Робот створений для виконання ритуальних функцій у храмовому середовищі. Він здатний читати сутри, здійснювати проповіді та взаємодіяти з відвідувачами. Подібні системи поєднують елементи гуманоїдної робототехніки («роботи з антропоморфною будовою») та штучного інтелекту («алгоритмічні системи, здатні до навчання й обробки мови»). Це дозволяє відтворювати голосові інтонації та адаптувати відповіді до аудиторії.
Японія вже має досвід використання роботів у соціальних сферах. Старіння населення стимулює розвиток сервісної автоматизації. Релігійні інституції також експериментують із цифровими технологіями для залучення молодших поколінь. Таким чином, робот-священник є прикладом поєднання традиції та інновації.
Подібні ініціативи порушують етичні питання. Вони стосуються автентичності духовного досвіду та ролі технологій у сакральному просторі. Водночас проєкт демонструє, як інженерія може адаптуватися до культурного контексту. Цей випадок ілюструє розширення меж застосування робототехніки поза промисловістю.