Компанія SpaceX подолала психологічний і технічний бар’єр, якого ще не досягав жоден космічний оператор: вперше в історії на низькій навколоземній орбіті одночасно знаходиться понад 10 000 активних супутників мережі Starlink. Про це повідомляє Spaceflight Now: рубіж перетнуто під час запуску 25 нових апаратів у ніч на 17 березня — менш ніж за сім років після того, як перша партія Starlink піднялася в небо у травні 2019 року. Збіг дат додає символічності: запуск припав рівно на 100-річчя першого в світі польоту рідинної ракети.
Що відомо коротко
- Місія Starlink Group 17-24 стартувала 16 березня 2026 року о 23:39 за східноамериканським часом зі стартового комплексу SLC-4E бази Вандерберг, Каліфорнія.
- На борту — 25 супутників Starlink, виведення яких перевело загальну кількість одночасно активних апаратів мережі через позначку 10 000.
- Ракета-носій Falcon 9 з бустером B1088 здійснила свій 14-й політ, а через вісім хвилин після старту успішно сіла на корабель-платформу «Of Course I Still Love You» в Тихому океані.
- Посадка стала 184-ю на цьому дроні-платформі та 586-ю для SpaceX загалом.
- Це вже 17-й орбітальний запуск з бази Вандерберг у 2026 році та 615-й загальний політ ракети Falcon 9 за всю її історію.
Що таке Starlink і чому 10 000 — це рубіж
Starlink — супутникова широкосмугова мережа SpaceX, розгорнута на висоті від 340 до 570 кілометрів над Землею. На відміну від традиційних геостаціонарних супутників, що висять на висоті 36 000 км і вносять велику затримку сигналу, апарати Starlink рухаються значно нижче. Це скорочує затримку до 20–40 мілісекунд — рівень, придатний для відеодзвінків і навіть онлайн-ігор у місцях, де раніше не існувало жодного інтернету.
Позначка 10 000 одночасно активних супутників — більше, ніж уся сукупна кількість штучних об’єктів на орбіті, що функціонувала ще 10 років тому. Такий масштаб дозволяє SpaceX забезпечувати покриття в найвіддаленіших куточках планети: від антарктичних станцій до кораблів у відкритому океані й літаків у повітрі.
Деталі запуску і символічний збіг дат
Старт відбувся рівно через 100 років після того, як американський фізик Роберт Годдард 16 березня 1926 року запустив першу в світі рідинну ракету на бензині на висоту 12 метрів. Ракета летіла 2,5 секунди. Через сто років ракета Falcon 9 зі своїм 615-м польотом піднімала 25 супутників на орбіту — і повернула перший ступінь на баржу в Тихому океані з ювілейною точністю.
Бустер B1088 до цього вже встиг попрацювати на таких важливих місіях, як запуск наукового телескопа SPHEREx від NASA і два секретні вантажі для Національного розвідувального управління США. 14-й успішний рейс одного і того ж першого ступеня — це наочна демонстрація концепції багаторазовості: те, що раніше вважалося разовим виробом вартістю десятки мільйонів доларів, тепер злітає і сідає знову й знову, як авіалайнер. Зростання кількості апаратів на орбіті має і зворотний бік: тема забруднення навколоземного простору космічним сміттям стає дедалі актуальнішою для міжнародної спільноти.
Що показала ця місія
Посадка бустера B1088 на дрон-платформу «Of Course I Still Love You» стала 184-ю для цього конкретного судна — і 586-ю для SpaceX загалом. Цифри вражають: компанія фактично розробила й відпрацювала технологію повернення першого ступеня до рутини. Якщо перші посадки у 2015–2016 роках збирали мільйони глядачів у прямому ефірі, то тепер це рядковий пункт у звіті.
«Ми очікуємо, що це буде знаковий момент: вперше 10 000 супутників Starlink одночасно на орбіті», — писала SpaceX перед стартом.
Паралельно із Starlink SpaceX розгортає нові рішення для супутникового ринку: наприклад, маневрений апарат Mira для оборонних місій також планується запустити на Falcon 9, що свідчить про те, наскільки ця ракета стала універсальною робочою конячкою орбітальної індустрії.
Чому це важливо для науки і технологій
10 000 супутників на орбіті — це не лише рекорд SpaceX, а й новий виклик для всієї космонавтики. Вчені підрахували, що зі зростанням кількості об’єктів у навколоземному просторі зростає й ризик зіткнень і утворення нових фрагментів сміття. Супутники Starlink оснащені двигунами для маневру і розрахункового сходу з орбіти, але питання стандартів та відповідальності в усе більш завантаженому космічному просторі залишається відкритим.
З іншого боку, мережа такого масштабу відкриває принципово нові можливості: від надійного інтернету в зонах стихійних лих і бойових дій до підтримки наукових станцій у найвіддаленіших куточках Землі. Швидкість, з якою SpaceX пройшла шлях від першого супутника у 2019 до 10 000 апаратів у 2026 — менше семи років — не має аналогів в історії космонавтики.
Цікаві факти
- Перший супутниковий телефонний зв’язок через низькоорбітальне угруповання запровадила мережа Iridium у 1990-х роках, але вона мала лише 66 супутників. Детальніше про революцію в супутниковому зв’язку — на сторінці NASA про комунікаційні технології.
- Ракета Falcon 9 є найбільш часто літаючою орбітальною ракетою в історії: за даними SpaceX, лише у 2024 році вона здійснила понад 130 польотів. Це перевищує темпи запусків будь-якого іншого носія будь-якої країни за будь-який рік.
- Перша рідинна ракета Годдарда у 1926 році злетіла на 12 метрів і пролетіла 56 метрів по горизонталі. За 100 років ракети цього ж покоління палива — рідкий кисень і гас — виводять вантажі на орбіту і повертаються на посадкові майданчики. Докладніше про спадщину Годдарда читайте на сайті Smithsonian National Air and Space Museum.
- Супутники Starlink мають вбудовані іонні двигуни на криптоні та можуть самостійно сходити з орбіти після завершення служби. Проте астрономи вже фіксують помітний вплив яскравих трас апаратів на наземні спостереження — це визнає і сама SpaceX у своїх матеріалах про затемнення.
FAQ
Що означає «одночасно 10 000 супутників» — хіба раніше їх не було більше? Мова йде саме про активні, працюючі апарати в один і той самий момент часу. Загальна кількість запущених супутників Starlink може бути більшою, адже частина вже зійшла з орбіти або виведена з ладу. Цифра 10 000 — це «жива» мережа, що одночасно функціонує.
Чому Falcon 9 сідає на корабель у океані, а не на суходолі? При запусках на полярні та похилі орбіти ракета летить на південь вздовж Тихого океану — і поверненням на сушу над населеними районами вона порушила б норми безпеки. Тому посадкова платформа в океані є стандартним рішенням для таких траєкторій.
Чи може Starlink замінити наземний інтернет? Для міських районів з розвиненою інфраструктурою Starlink поки що дорожчий і не такий швидкий, як оптоволокно. Але для сільської місцевості, островів і надзвичайних ситуацій він вже є єдиним реальним варіантом широкосмугового підключення.
WOW-факт: Якби вишикувати всі 10 000 супутників Starlink впритул один до одного, вийшов би ланцюг завдовжки близько 22 000 кілометрів — понад половина екватора Землі. При цьому вся ця мережа побудована менш ніж за сім років і з нуля, причому самою ж ракетою, яка після кожного запуску повертається і сідає назад, щоб злетіти знову.