У глибокому колодязі на території сучасного хорватського міста Осієк археологи виявили рештки щонайменше 43 людей, які, ймовірно, загинули під час однієї з найстрашніших епідемій Римської імперії — так званої чуми Кипріана середини III століття н.е. Про аналіз цих кістяків розповів біоархеолог Маріо Новак (Mario Novak) з Інституту археологічних досліджень у Загребі в інтерв’ю виданню Live Science.
Колодязі як імпровізовані масові могили
За словами Новака, на території давньоримського міста доволі часто знаходять колодязі часів імперії, які з часом висихали та переставали використовуватися за прямим призначенням. Тоді їх починали застосовувати як зручні ями для масових поховань людей, що загинули у битвах або під час епідемій.
«Вони фактично використовували ці висохлі колодязі, щоб просто скидати туди людей — або після боїв, або під час епідемій», — пояснив дослідник науковому виданню. Нове дослідження Новака було представлено 6 серпня на 25-й зустрічі Європейської асоціації палеопатології в Берліні і поки що не опубліковане в рецензованому журналі.
Поховання у проблемному колодязі розкопали ще у 2008 році поблизу римського некрополя в Осієку. У часи Риму це місто називали Мурса (Mursa), воно було засноване імператором Адріаном у 133 році н.е. і входило до провінції Паннонія. Гарнізон Мурси захищав Дунай і північні кордони імперії, однак значна частина давнього міста досі лежить під сучасною забудовою.
Битва чи епідемія: чим відрізняється це поховання
Раніше команда Новака виявила у Мурсі два колодязі, заповнені кістяками молодих чоловіків з численними слідами насильницьких травм, завданих незадовго до смерті. Це дало підстави пов’язати ті поховання з битвою при Мурсі 260 року, однією з великих сутичок кризового періоду Римської імперії.
Однак новий колодязь виявився зовсім іншим. У ньому знайшли рештки щонайменше 43 осіб — і дорослих, і дітей, як чоловіків, так і жінок. На кістках немає великих бойових травм або ознак жорстокої смерті.
На думку Новака, за віковою та статевою структурою це типовий «зріз» цивільного населення, а не група солдатів. Тому він і його колеги висунули робочу гіпотезу: люди могли стати жертвами епідемії.
Чума Кипріана та можливі сліди хвороб
Історичні джерела згадують одну особливо потужну епідемію в середині III століття — чуму Кипріана, названу на честь єпископа Карфагена Кипріана. Спершу вона вразила римські війська на Дунаї, а згодом призвела до численних масових смертей у різних куточках імперії.
Точна природа цієї хвороби досі невідома. Серед можливих збудників історики й лікарі називають геморагічну гарячку або натуральну віспу. Якщо припущення Новака вірне, то колодязь в Осієку може містити рештки жертв саме цієї катастрофічної епідемії, загиблих протягом короткого проміжку часу і похованих нашвидкуруч.
Біоархеолог Патрік Рендольф-Квінні (Patrick Randolph-Quinney) з Уппсальського університету у Швеції, який не брав участі в дослідженні, зазначив, що це поховання радше нагадує серію імпровізованих захоронень у вже існуючих колодязях, а не класичні сплановані масові могили.
Що розповідають кістки та що ще належить з’ясувати
Аналіз решток показав наявність у деяких людей нефатальних станів, наприклад остеоартриту хребта та карієсу. Декілька кістяків могли належати людям, які страждали на туберкульоз або цингу, але ці хвороби теж не пояснюють масштабної одночасної загибелі такої різної за віком і статтю групи.
Поки що кістки не дали однозначної відповіді щодо причини смерті цих людей. Новак наголошує, що потрібні додаткові, «жорсткіші» дані, аби краще вписати цю знахідку в історичний контекст і підтвердити зв’язок із конкретною епідемією.
Нині команда очікує результатів ДНК-аналізів. Генетичні дані можуть уточнити, ким були поховані — місцевими мешканцями Мурси чи солдатами, набраними з різних регіонів Римської імперії. Вони також дадуть шанс виявити сліди можливих збудників інфекційних хвороб і наблизитися до розгадки, чи справді колодязь в Осієку зберігає жертв чуми Кипріана.