Найбільше водосховище штату Нью-Мексико, Елефант-Бьютт, у липні 2026 року впало до лише 1,4% своєї місткості. Як повідомляє ScienceDaily з посиланням на NASA Earth Observatory, до такого рекордно низького рівня призвели багаторічна екстремальна посуха в басейні Ріо-Гранде та найраніше зафіксоване танення снігу в гірських витоках річки.
Різке падіння рівня води та наслідки для долини Ріо-Гранде
Ще в середині 1990‑х Елефант-Бьютт був майже повним: супутникове зображення від 2 червня 1994 року показує водосховище, заповнене майже до максимуму. Високі рівні води загалом зберігалися з 1985 по 2000 роки.
Однак тривала посуха різко змінила ситуацію. Під час тяжкої посухи 2013 року озеро опустилося до річного мінімуму в 2,9% місткості (станом на 8 липня 2013 року). У 2026‑му умови стали ще гіршими: через рекордно раннє танення снігу в південних Скелястих горах, де беруть початок води Ріо-Гранде, водосховище досягло найнижчого рівня з 1971 року.
На супутниковому знімку від 27 липня 2026 року Елефант-Бьютт містив лише 1,4% свого об’єму. Для порівняння, на зображенні від 8 липня 2013 року видно вже дуже низький рівень, а на знімку 1994 року — майже повне озеро. Ці зображення отримані за допомогою сенсорів TM (Thematic Mapper) на супутнику Landsat 5 та OLI (Operational Land Imager) на Landsat 8 і 9.
Різке обміління оголило сміття й об’єкти, які десятиліттями були під водою, а також призвело до замулення та блокування пандусів для спуску човнів у державному парку Elephant Butte Lake. Водночас, за даними штату, наприкінці липня рівень, ймовірно, досяг річного мінімуму: після 28 липня припинили сільськогосподарські скиди води, що дало змогу водосховищу повільно почати відновлюватися.
Фермерство в посушливому регіоні під загрозою
Ще під час польоту на орбіту у 1962 році астронавт Джон Гленн звернув увагу на яскраво-зелену долину на північний захід від Ель-Пасо в Техасі, оточену сухими ландшафтами. Цей контраст — результат створення низки штучних озер уздовж Ріо-Гранде, які зробили можливим інтенсивне зрошуване землеробство в посушливому регіоні.
Зрошення з водосховищ, зокрема з Елефант-Бьютт, підтримує вирощування люцерни, бавовни, цибулі, пеканових горіхів і знаменитого місцевого сорту перцю Hatch green chile. Але тривала посуха та скорочення стоку посилили тиск на водні ресурси, від яких залежать фермери Нью-Мексико й Техасу.
Гострий дефіцит води у 2026 році ще раз підкреслив ширші побоювання щодо майбутнього водозабезпечення в долині Ріо-Гранде. Місцеві громади та водокористувачі покладаються як на поверхневі води, так і на підземні горизонти, тому управління обмеженими запасами вимагає ретельних рішень щодо зберігання, розподілу та спільного використання води між регіонами й секторами.
Як супутники NASA допомагають керувати водними ресурсами
Щоб підтримати ухвалення таких рішень, NASA через Western Water Action Office (WWAO) фінансує кілька проєктів, які дають водним менеджерам точніші дані про наявність води. Ці ініціативи використовують супутникові спостереження та аналітичні інструменти для оцінки ресурсів і планування їхнього розподілу.
Один із проєктів створив модель, що поєднує супутникові вимірювання вологості ґрунту, випаровування та транспірації рослин (еватотранспірації) та інших параметрів. На основі цих даних працює система майже в реальному часі, яка доповнює традиційні методи розподілу води в зрошувальному окрузі Elephant Butte.
Інша ініціатива об’єднала супутникові вимірювання висоти водної поверхні з даними, отриманими з дронів і наземних приладів. Дослідники використали цей комплекс спостережень, щоб оцінити, як відкачування підземних вод впливає на стік Ріо-Гранде. За даними WWAO, така інформація допомагає посадовцям краще управляти водними правами та балансом між поверхневими й підземними ресурсами.
Крім того, науковці NASA беруть участь у федеральному дослідженні верхньої течії Ріо-Гранде. Мета цієї роботи — глибше зрозуміти потреби регіону у воді, оцінити, скільки води може бути доступно в майбутньому, та створити інструменти на основі даних, які допоможуть менеджерам реагувати на виклики, пов’язані з посухою та зміною гідрологічних умов.
Історія Елефант-Бьютт показує, як поєднання тривалої посухи й змін у сніговому покриві гір може швидко вичерпати запаси у великих водосховищах. Водночас вона демонструє, що супутникові технології стають ключовим інструментом для моніторингу цих змін і підтримки більш гнучкого управління водними ресурсами в умовах зростаючої нестабільності клімату.