Археологи з університету Марбурга в Німеччині виявили раніше незафіксований інгредієнт, який використовували під час давньоєгипетської муміфікації, а також у відомому середньовічному лікарському засобі. Як повідомляє видання Popular Science, у 2 700-річному черепі мумії та в історичному препараті Mumia vera aegyptiaca знайдено молекулярні сліди рослинної речовини, пов’язаної з алое.
Як мумії перетворилися на «ліки»
Методи муміфікації в різних культурах і епохах суттєво відрізнялися, і навіть у самих давніх єгиптян вони змінювалися протягом поколінь. Археологи й досі аналізують артефакти та тексти, щоб відтворити деталі цих посмертних практик.
Єгиптологія як наука активно розвивається в Європі з кінця XVIII століття, але захоплення муміями почалося набагато раніше. Зокрема, з ними пов’язана довга й заплутана історія так званих «ліків з мумій», відомих під загальною назвою Mumia.
За версією дослідників, ця традиція бере початок із помилки перекладу у XII столітті. Перські аптекарі застосовували чорну смолисту речовину під назвою mumiya для обробки ран. Середньовічні перекладачі латинською мовою сплутали її з подібними за виглядом темними матеріалами, що використовувалися в єгипетській муміфікації.
Унаслідок цього виникла торгівля порошкоподібними рештками мумій, які аптеки продавали як універсальний засіб Mumia, а іноді навіть як афродизіак. Така практика тривала століттями.
Що саме досліджували в Марбурзі
Склад речовин, що застосовувалися під час муміфікації, частково вже відомий. Раніше археологи ідентифікували компоненти мінерального, тваринного й рослинного походження: різні смоли та дьогті хвойних порід, олії, жири, бджолиний віск, бітум, а також рідкісні регіональні дистиляти на кшталт дамару та елемі.
Розуміючи, що список інгредієнтів далеко не повний, команда Марбурзького університету проаналізувала 24 взаємопов’язані історичні об’єкти з різних зібрань. Серед них були єгипетський муміфікований череп, датований VIII століттям до нашої ери, а також історичний препарат Mumia XVIII століття з Музею фармації в Гайдельберзі.
Результати, опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, стали першим молекулярним підтвердженням того, що частина матеріалів, пов’язаних із муміями, безпосередньо походить від алое.
Чому алое виявилося таким важливим
Особливість відкриття в тому, що в історичних текстах слово «алое» часто використовували для позначення різних рослин, зокрема агарового дерева, які не належать до роду Aloe. Тож донині було незрозуміло, чи йдеться саме про алое в сучасному ботанічному розумінні.
Співавторка дослідження, історикиня фармації Таня Поммерінг (Tanja Pommerening), наголошує, що виявлення алое в зразку Mumia має особливе значення. До цього багато науковців вважали, що рецепти Mumia середньовічні автори запозичили з біблійних текстів, зокрема з Євангелія від Івана 19:39, де згадується «суміш мирри та алое».
Нові дані, за словами Поммерінг, свідчать, що цей зв’язок може мати глибші історичні корені, пов’язані безпосередньо з практиками муміфікації в Давньому Єгипті.
Скільки насправді використовували алое
Попри важливість знахідки, дослідники застерігають від поспішних узагальнень. Із 24 проаналізованих об’єктів сліди алое виявили лише у двох. Це означає, що частота використання цієї рослини в муміфікації та при виготовленні Mumia поки що залишається невизначеною.
Можливо, алое додавали лише в окремі історичні періоди або тоді, коли воно було доступним. Щоб з’ясувати це, команда планує продовжити аналіз інших історичних зразків.
Співавтор дослідження, біолог Рафаель Рер (Raphael Reher), пояснює, що мета проєкту полягає не лише в хімічному аналізі давніх ліків і бальзамувальних сумішей. Вчені прагнуть краще зрозуміти, як ці речовини виготовляли, як їх застосовували, як знання про них передавалися впродовж століть і яке місце вони посідали в культурному контексті свого часу.