Дослідження аналізує вплив Ель-Ніньо 2015-2016 років на посуху в басейні Амазонки та її наслідки для вуглецевого балансу регіону.
Цзюньцзе Лю та його колеги виявили, що відновлення надземної біомаси після посухи тривало понад рік, тоді як загальне відновлення вуглецевих запасів, включно з підземною біомасою та ґрунтовим вуглецем, потребувало значно більше часу. До кінця 2018 року запаси вуглецю все ще не досягли рівня, що існував до посухи. Дослідження охоплювало три різні регіони Амазонії, показуючи, що північно-східний регіон зазнав найбільших втрат вуглецю через зниження фотосинтезу внаслідок водного стресу.
Дослідники також встановили, що втрата вуглецю в південно-східній савані частково була пов’язана з пожежами, а на заході-південному заході зниження водних ресурсів погіршувало стан рослин. Загальне поглинання вуглецю в Амазонії знизилося втричі більше, ніж очікувалося, що свідчить про критичний вплив посухи на кругообіг вуглецю.
Постійна посуха може перетворити Амазонку з поглинача вуглецю на його джерело, що є серйозною загрозою для глобального клімату.