На неприступному узбережжі в самому низу світу величезні льодовики Західної Антарктиди «вливаються» в море Амундсена. Десятиліттями вчені спостерігали за скелями, льодом і океаном, щоб зрозуміти, як швидко останній відступить, якщо планета нагріється. Нове дослідження показує, що три з заморожених шлюзів моря Амундсена тануть швидше, ніж вважалося раніше.
Таким чином, зростає загроза обвалення крижаного щита, який підніме рівень моря на кілька метрів. Вчені давно вважають затоку моря Амундсена Ахіллесовою п’ятою Західної Антарктиди.
Ще в 1970-х і 1980-х рр. його описували як найвразливіше місце континенту. Теплі океанські води, що б’ють об підніжжя льодовиків, можуть змусити лід вистрибнути з його скелястої основи, подібно до того як піднімаються крижані кубики, коли напій наливають у склянку. Коли лід відокремлюється від так званої лінії налягання, запускається ланцюгова реакція, яка може стати причиною сильної відлиги.
Супутникові та радіолокаційні дані показують, що два найбільших льодовика Західної Антарктиди — Сосновий острів і Твейтс — переживають багатокілометровий спад лінії налягання з 2000 року, через що прісна вода зливається з льоду в океан. Цей процес такий активний, що гляціологи нещодавно оголосили, що повне обвалення затоки моря Амундсена, льодовики якого містять досить води, щоб підняти рівень світового океану на 1,2 метра, — невідворотній.
Нове дослідження, проведене гляціологом Алой Хазендаром з Лабораторії реактивного руху НАСА, вказує на те, що зникнення льоду відбудеться швидше, ніж вчені передбачали раніше. Порівнявши повітряні зйомки антарктичних льодовиків від 2002 і 2009 рр., Хазендар помітив зміни в товщині трьох з них. Льодовики Сміта, Поупа і Келера помітно схудли поруч зі своїми лініями налягання. Льодовик Сміта, в особливості, висовується як палець: всього за 7 років його крижаний покрив скоротився на 300-490 метрів.
Дослідження підкреслює відчайдушну необхідність у більш точних вимірах, щоб зрозуміти, як швидко, де і чому крижана фортеця Антарктиди скорочується. «Ці льодовики — ворота, і придверні Антарктиди, — каже Хазендар. — Вони змінюються дуже швидко, і нам потрібно більше інформації».