Триста тисяч років тому ранні неандертальці виготовляли дерев’яні знаряддя за двома різними технологіями, одну з яких досі вважали винаходом Homo sapiens.
Колекція, яку часто об’єднують під назвою “Шьонінгенські списи”, складається з найдавніших зразків дерев’яних знарядь, знайдених до сьогодні. Предмети дістали із землі ще наприкінці минулого століття, під час розкопок плейстоценової стоянки неподалік Шьонінгена (Німеччина).
Стоянка, вік якої визначили у 300 тисяч років, знаходилася на березі озера. Окрім 187 дерев’яних артефактів, там виявили предмети, зроблені з кісток, а також скелетні рештки травоїдних тварин. Оскільки навколо не знайшли слідів виготовлення знарядь на місці, антропологи припустили, що це була тимчасова мисливська стоянка на березі озера, яку відвідували в сезон полювання.
Дослідники з Університету Редінга (Велика Британія) опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences роботу, в якій представили свої висновки за новим аналізом колекції з Шенінгена. Вони вивчили дерев’яні артефакти за допомогою нових методів візуалізації, таких як 3D-мікроскопія і мікротомографія.
Предмети були виготовлені з ялини (Picea sp.), модрини (Larix sp.) і сосни (Pinus sylvestris). Така сировина не могла бути доступною на березі колишнього міжльодовикового озера, де знаходилася стоянка. Її потрібно було принести з інших місць, на відстань не менше трьох-п’яти кілометрів.
Деякі артефакти загострені тільки з одного боку, тому ще в попередньому дослідженні автори вважали їх списами. В іншої частини артефактів оброблені обидва кінці. На підставі ідентифікації цілих і фрагментованих списів і метальних палиць учені дійшли висновку, що колекція містить приблизно 20-25 знарядь полювання.
Ще 35 дерев’яних інструментів, на думку дослідників, використовували в побуті – наприклад, для обробки шкур тварин. Невеликі загострені відщепи дерева, імовірно, теж мали побутове призначення. Вони схожі за формою на кістяні знаряддя, і їх могли використовувати як шпильки для одягу або волосся, для витягування комах із кори дерев, як рибальські копії або шила для обробки шкур.
Автори роботи розділили предмети на дві групи за методом виробництва. До першої потрапили ті, що виготовляли з круглої дерев’яної заготовки відповідної товщини. Її очищали від гілок і зішкрябували кору, а потім загострювали кінці списа. Якщо заготовка була не зовсім пряма, її форму змінювали шляхом вишкрібання деревини.
- ВООЗ зафіксувала наймасштабнішу епідемію кору у світі
- Нове дослідження показало, що джмелі можуть мати свою “культуру” (фото+відео)
- Чому немовлята і дитинчата тварин здаються такими милими
Жодних слідів первинної обробки предметів першої групи (гілки, кора) на стоянці не знайшли. На цій підставі вчені дійшли висновку, що такі списи виготовили в іншому місці. Але, на думку дослідників, на березі стародавнього озера їх могли ремонтувати.
До другої групи віднесли предмети, виготовлені методом розщеплення. Майже всі вони зроблені з ялини. Судячи з річних кілець, деревину для них брали з досить товстих стовбурів, з прикореневої частини. Такий вибір матеріалу суттєво ускладнює роботу майстра. Але автори статті зазначили, що деревина, яка знаходиться ближче до кореня, твердіша за інші частини ялини, а крім того, розколюється більш контрольовано.
При створенні знарядь другим способом мало залишатися багато незатребуваного матеріалу. З нього, як стверджують автори роботи, робили якраз ті невеликі предмети, які могли бути шилами або шпильками.
Дослідники наголосили: вони знайшли перший доказ того, що знаряддя методом розщеплення використовували не тільки Homo sapiens, як вважали раніше за знахідками в Африці, а й інші представники роду Homo. Створення таких знарядь – важлива еволюційна точка, як і винахід ашельської технології Homo erectus, зазначили вчені.
Через відсутність доказів і даних про рештки гомінідів на стоянці Шьонінгена антропологи не змогли визначити конкретний вид ранніх людей, відповідальних за створення знарядь. Учені припустили, що найімовірніші кандидати – Homo heidelbergensis або ранні неандертальці. Утім, багато антропологів сьогодні вважають, що це один і той самий вид роду Homo.