Дослідники проаналізували ДНК рослин, витягнутих з озерних відкладень в Арктиці і виявили свідоцтва того, що ареал деяких чагарників за 100 000 років змістився на 400 кілометрів на південь.
Карликова береза ??- один з ключових видів чагарників арктичної тундри. Але цей вид сьогодні не росте за південною частиною острова Баффінова земля в канадській Арктиці. Проте, дослідники виявили ДНК цієї рослини в древніх озерних відкладеннях, показуючи, що раніше воно росло набагато північніше. Це означає, що відносно недавно арктичний регіон був схожий на сьогоднішню тундру і повний зелені.
Автори нового дослідження витягли з озерних відкладень в Арктиці найдавнішу в регіоні ДНК рослини віком в 100 000 років. Вченим довелося докласти чимало зусиль, щоб доставити генетичний матеріал в лабораторію в цілості й схоронності, поки він не деградував. Ідентифікація древніх рослин раніше проводилася на основі скам’янілого пилку, який добре зберігається у відкладеннях. Але пилок схильний показувати лише загальну картину, оскільки він легко розноситься вітром і не залишається на одному місці.
Нова методика вчених дозволила їм отримати ДНК тканин рослин безпосередньо з осаду, секвенувати її і визначити, які види рослин виростали в регіоні понад 100 000 років тому. Замість регіональної картини аналіз осадової ДНК дає дослідникам локальний знімок видів рослин, що мешкали в певний момент часу в певному місці.
Дослідники показали, що ареал зростання карликової берези за цей час змістився приблизно на 400 кілометрів на південь. Виходячи з даних про те, що арктичний регіон починає нагріватися все швидше і швидше, вчені припускають, що ця рослина може незабаром знову зайняти простори, які вона втратила сотню тисяч років тому.
Стаття про відкриття опублікована в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Натхнення: www.popmech.ru