В океанах нашої планети мешкає понад 500 видів акул: від крихітних до величезних акул-гоблінів та інших монстрів. І нинішній баланс видів акул, який ми бачимо сьогодні, виник після масового вимирання, мел-палеогенового періоду 66 мільйонів років тому, згідно з новим дослідженням. У крейдяному періоді (який був між 142 мільйонами і 66 мільйонами років тому) над морями командував загін ламноподібних акул Lamniformes. Сучасні ламноподібні акули включають велику білу, мако і акулу-молот.
Однак, вивчаючи різні форми сотень стародавніх копалин зубів акули, дослідники виявили, що різновид кархариноподібних акул Carcharhiniformes — найбільший загін акул сьогодні, включає тигрових акул і інших — почав активно розвиватися, в той час як багато ламноподібних акули вимерли. Цей баланс зберігся і до наших часів.
Що залишилося від акул?
«Вивчення викопних акул — це і прокляття і благословення», говорить Ніл Ашліман, еволюційний біолог з Університету Св. Амвросія, який не брав участі в дослідженні. «Цілісні примірники — надзвичайна рідкість, тому що хрящові скелети цих тварин погано фосилізуються. Акули постійно виробляють і втрачають зуби протягом усього життя. Власне, завдяки скарбниці з зубами у нас є чітке розуміння того, коли в геологічному літописі з’являлися і зникали різні групи акул».
Проаналізувавши різні форми 597 давніх зубів акул з усього світу, які датуються 56 — 72 мільйонами років тому, вчені прийшли до висновку, що вимирання однієї групи акул і процвітання іншої було пов’язано зі зміною раціону харчування і джерел їжі. Ламноподібні їли багато кальмарів і морських рептилій, але багато з них вимерли. Невеликі ж кісткові риби, з іншого боку, почали наповнювати моря і стали їжею для кархариноподібних акул, які на них полювали.
Вивчення еволюції акул допомагає вченим знаходити способи збереження сучасних видів, які знаходяться під загрозою знищення.