Дослідники виміряли відстані до «жовтих кульок», знайдених учасниками Milky Way Project, і проаналізували їхні фізичні властивості. Виявилося, що 20 ? 30% структур є регіонами утворення зірок з великою масою, тоді як основна їхня кількість утворює зірки середньої маси. Стаття про це надрукована у журналі Astrophysical Journal.
Що таке «жовті кульки»?
Волонтери, що брали участь у проєкті Milky Way Project, відшукали 900 компактних джерел інфрачервоного випромінювання у нашій галактиці. На зображеннях телескопа «Спітцер» вони виглядають, як жовті сферичні області — звідси і їхня назва. Попередні дослідження показали, що жовті кульки, скоріш за все, являють собою молоді регіони фотодисоціації, пов’язані з областями зореутворення масивних та середніх за масою зірок. Певна частина цих структур під дією випромінювання та зоряного вітру сформованих у них масивних світил пізніше розшириться та стане великими бульбашками у хмарах атомарного іонізованого водню.
Яке дослідження провели вчені?
Астрономи вирішили перевірити, яка частина жовтих кульок згодом дійсно сформує великі туманності. Крім того, вони аналізували їхні маси, розміри та яскравість. Вони скористалися даними учасників Milky Way Project, користувацький інтерфейс для якого переробили так, щоб волонтери могли одночасно ідентифікувати жовті кульки та визначати їхні розміри. Для роботи астрономи обрали 516 таких структур, у результаті чого вони створили каталог, що буде доповнюватися.
Про що вони дізналися?
Яскравість жовтих кульок різниться на декілька порядків, вони включені у щільні скупчення матерії, які також охоплюють кілька порядків маси. Таким чином, вони відповідають регіонам, що є місцями утворення зірок з великими та середніми масами. Середня маса жовтих кульок складає 2,37 маси Сонця, а світність в середньому більша сонячної у 3,30 рази. Понад 20% жовтих кульок можуть перетворитися на великі бульбашки у хмарах іонізованого атомарного водню. За оцінками астрономів, така участь чекає на 100 з аналізованих структур. Фаза нарощування матеріалу масивної протозірки триватиме 100 тисяч років, тоді як тривалість життя хмари водню, що розширюється, повинна становити близько одного мільйона років.
Натхнення: www.nauka.ua