Астрономи досліджували слабку подію приливного руйнування, використовуючи код спектрального синтезу. Його створили для моделювання умов міжзоряної матерії.
Використовуючи ширококутну оглядову камеру проєкту Palomar Transient Factory, астрономи виявили подію приливної руйнації та назвали її iPTF16fnl. Це сталося ще у 2016 році, але вивчити подію вдалося лише зараз.
Подія приливного руйнування (tidal disruption event, TDE) — астрономічне явище, яке відбувається, коли зірка наближається досить близько до горизонту подій надмасивної чорної діри і розривається на частини її приливними, зазнаючи спагеттифікації.
iPTF16fnl — відносно слабке оптичне TDE знаходиться в центрі галактики Markarian 950, приблизно в 217 мільйонах світлових років. Відрізняється швидшими часовими шкалами розпаду, ніж у більшості відомих TDE.
Щоб пролити більше світла на властивості iPTF16fnl, команда астрономів використовувала CLOUDY — цифровий спектроскопічний код моделювання.
Дослідження показало, що у випадку iPTF16fnl маса чорної діри становить близько 673 000 сонячних, а зруйнована зірка приблизно в 2,6 рази масивніша за Сонце. Вік галактики-господаря TDE оцінюється в 650 млн. років.
Згідно зі статтею, швидкість відтоку у вигляді вітру зі сформованого акреційного диска iPTF16fnl становить близько 7447 км/с.
Астрономи наголосили, що зазвичай швидкість масового відтоку в ранньому віці домінує у швидкості накопичення маси. Але в цьому випадку вона швидко знижується, порівняно зі швидкістю нарахування маси.
Крім того, результати дослідження показали, що співвідношення щільності гелію до водню вітру становить від 0,1 до 0,15, що можна порівняти зі співвідношенням щільності вітру до гелію і водню. Це свідчить, що зруйнована зірка спочатку була зіркою головної послідовності.
Результати дослідження опубліковано сервер попереднього друку arXiv.