Дослідники підтвердили зв’язок між вибухом наднової та народженням чорних дірок та нейтронних зірок. Про дослідження повідомляє Європейська південна обсерваторія.
За допомогою Дуже великого телескопа (VLT) та Телескопа нової технології (NTT) Європейської південної обсерваторії астрономи вивчили наслідки вибуху наднової у сусідній галактиці. Результати спостереження вперше підтверджують існування компактного об’єкта, що залишився після смерті потужної зірки.
Вчені вивчали наслідки наднової SN 2022jli, виявленої у 2022 році, у спіральному рукаві NGC 157. Ця галактика розташована лише за 75 млн світлових років від Землі. Дослідники виявили, що SN 2022jli відрізняється незвичайними властивостями. Після вибуху яскравість більшості наднових поступово згасає. Але для SN 2022jli вона не знижується плавно, а коливається вгору та вниз приблизно кожні 12 днів.
Дослідники вважають, що така поведінка пояснюється лише наявністю більш ніж однієї зірки у системі SN 2022jli. Масивні зірки нерідко знаходяться на орбіті із зіркою-компаньйоном у подвійній системі, і зірка, що викликала SN 2022jli, не стала винятком. Незвичайно в цій системі те, що зірка-компаньйон, схоже, пережила смерть другої компоненти, система залишилася подвійною.
Об’єднавши дані різних спостережень, дослідники вирішили, що зірка-компаньйон, взаємодіючи з матеріалом, викинутим вибухом, захопила частину газу та наростила свою атмосферу. Коли компактний об’єкт, що залишився після вибуху, проноситься через газову оболонку, захоплює частину водню, формуючи навколо себе гарячий диск. Це періодичне викрадення матерії, що вивільняє багато енергії, яка фіксується у вигляді періодичної зміни яскравості.
Ілюстрація взаємодії «компактного об’єкта» та компаньйона після наднової
Хоча вченим не вдалося спостерігати світло, що походить від компактного об’єкта, вони дійшли висновку, що на таке «викрадення» здатна або нейтронна зірка, або чорна діра. Астрономи давно вважали, що після вибуху наднової від зірки залишається надщільне ядро. Воно стає або нейтронною зіркою, або чорною дірою залежно від вихідної маси зірки, що загинула.
На такий ланцюжок подій після вибуху вказували спостереження за туманностями від вибухів наднових у минулому, але досі вченим не вдавалося спостерігати за процесом у «реальному часі».