Гігантські «оголені» гелієві ядра дійсно існують, як і передбачала теорія.
Астрономи з Університету Торонто виявили у подвійних системах популяцію масивних зірок, які були позбавлені водневої оболонки своїми супутниками. Вважається, що ці зірки, існування яких було передбачено раніше, є джерелом бідних воднем наднових та злиття нейтронних зірок.
У міру того, як зірки в подвійній системі розвиваються і розширюються, перетворюючись на червоні гіганти в процесі еволюції, водень на зовнішніх краях однієї з них може бути вирваний гравітаційним тяжінням її компаньйона, залишаючи відкритим гаряче гелієве ядро. Цей процес може зайняти десятки тисяч, а то й сотні тисяч років. Але такі зірки складно розглянути, тому що більша частина світла, що випромінюється ними, знаходиться за межами видимого спектру і може блокуватися пилом у Всесвіті або затьмарюватися компаньйонами.
Дослідники розпочали свої пошуки у 2016 році. Вони спеціальну програму огляду неба, щоб уважно вивчити ультрафіолетову частину спектра, в якій надзвичайно гарячі зірки випромінюють більшу частину світу. Використовуючи дані телескопа Swift, який працює в оптичному та ультрафіолетовому спектрі, астрономи зібрали дані про яскравість мільйонів зірок у Великій та Малій Магеллановій Хмарах, двох найближчих до Землі галактиках.
Астрономи розробили УФ-фотометрію для виявлення систем із незвичайним випромінюванням, що сигналізує про можливу присутність гелієвої зірки. В результаті аналізу дослідники ідентифікували 25 кандидатів, які відповідають теоретичним передбаченням. Вони були гарячими, маленькими, бідними воднем і перебували у подвійних системах.
Вже понад десять років вчені вважають, що кожна третя масивна зірка в подвійних системах позбавлена водневої оболонки. Але досі було визначено лише одного можливого кандидата. Якщо ці зірки рідкісні, то неправильна теоретична основа різних явищ: наприклад, пояснення наднових, гравітаційних хвиль і світла далеких галактик. Навпаки, виявлення передбачуваних зірок показує, що моделі були правильними.