Пряме спостереження вітру від зірок малої маси допоможе вивчити формування планетних систем. Дослідження опубліковано в журналі Nature Astronomy.
Міжнародна група астрономів уперше безпосередньо виявила потоки зоряного вітру, що виходять від трьох сонцеподібних зірок. Вчені зареєстрували рентгенівське випромінювання астросфер – аналогів стратосфери, створюваної сонячним вітром навколо нашої зірки, і визначили, як швидко зірки втрачають масу через зоряні вітри.
Дослідники спостерігали спектральні відбитки (спектральні лінії) іонів кисню за допомогою космічного телескопа XMM-Newton. На основі зібраних даних вчені розрахували кількість кисню і, в кінцевому підсумку, загальну масу зоряного вітру, що випускається зірками.
Три зірки 70 Змієносця, епсилон Ерідана і 61 Лебедя втрачають масу в 66,5, 15,6 і 9,6 раза відповідно швидше, ніж Сонце. Це означає, що вітри від цих зірок набагато сильніші за сонячний вітер, що можна пояснити сильнішою магнітною активністю зірок.
Зоряні вітри здебільшого складаються з протонів і електронів, але також містять невелику кількість важчих іонів з високим зарядом, наприклад, кисню або вуглецю. Саме ці іони, захоплюючи електрони з міжзоряного середовища навколо зірки, випромінюють рентгенівські промені, що дозволяють виявити астросферу.
Вчені розробили новий для поділу зоряного і астросферного внеску у випромінювання і виявили сигнали від іонів кисню зоряного вітру і нейтрального міжзоряного середовища, що оточує зірку. Вивчення зоряних вітрів зірок малої маси, подібних до Сонця, дає змогу зрозуміти зоряну і планетарну еволюцію і, в кінцевому підсумку, історію і майбутнє нашої власної зірки і Сонячної системи.