Всесвіт

Астрономи вперше змогли пояснити всі загадки процесу поїдання зірки чорною дірою (відео)

Симуляція приливного руйнування показала складні процеси навколо чорних дір, пояснюючи невідповідності в прогнозах.

Нова симуляція подій приливного руйнування допомогла розкрити механізми взаємодії зірок із чорними дірами, пояснивши невідповідність між теорією та спостереженнями.

Речовину зірки розкидає внаслідок руйнування приливними силами. Вгору і вниз зображення йдуть джети чорної діри. TDE в уявленні художника / ©DESY, Science Communication Lab

Коли зірка наближається надто близько до чорної діри, її розривають приливні сили, і цей процес називається “подією приливного руйнування” (Tidal Disruption Event, TDE). Хоча цей феномен було теоретично передбачено кілька десятиліть тому, спостережувані події сильно відрізнялися від очікуваних характеристик. Найбільша загадка полягала у тому, що світність TDE набагато менша, ніж передбачали моделі, а більшість випромінювання перебуває у видимому діапазоні, а не в рентгенівському.

Нова симуляція, проведена австралійськими вченими, дозволила пояснити цю невідповідність без зміни основних теоретичних положень. Спостереження показують, що лише частина речовини зірки після її руйнування потрапляє в акреційний диск навколо чорної діри. Решта матерії під впливом приливних сил отримує значне прискорення і формує навколо чорної діри гало з розігрітої речовини. Це гало поглинає велику частину випромінювання від акреційного диска і перевипромінює його у видимому та інфрачервоному діапазонах, що і спостерігається під час більшості TDE.

Окрім того, частина речовини зірки отримує достатню швидкість для того, щоб покинути гравітаційне поле чорної діри. Ця речовина викидається у міжзоряний або міжгалактичний простір на швидкостях, що досягають 0,1-0,5 швидкості світла.

Візуалізація симуляції падаючої на чорну діру речовини зруйнованої приливними силами зірки. Відео охоплює часовий відрізок тривалістю рік, протягом якого газ формує акреційний диск і гало (щільна оболонка) навколо чорної діри на значній відстані. Яскравість відображає щільність падаючої речовини / © Daniel J. Price et al 2024 ApJL 971 L46

Симуляція показала, що події приливного руйнування є досить тривалими процесами. Гало із залишків зірки формується поступово, і його поведінка залежить від багатьох факторів, таких як форма орбіт та кут спостереження. Таким чином, спостережувані TDE можуть виглядати по-різному — від інтенсивних енергетичних спалахів до видимих чи інфрачервоних проявів.

Ці результати суттєво просунули розуміння TDE, але для проведення симуляції було потрібно використати складний обчислювальний ресурс — суперкомп’ютер OzSTAR, а також гідродинамічний код Phantom. Це дозволяє зробити висновок, що багато аспектів подій приливного руйнування можна пояснити складною динамікою залишків зірки, і для цього не потрібно змінювати основні принципи теорії.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Back to top button