Дослідження показало, що солоні і прісноводні водно-болотні угіддя, які покривають лише 1% поверхні Землі, зберігають понад 20% всього вуглекислого газу, що поглинається екосистемами в усьому світі. Робота опублікована в журналі Science.
Голландські дослідники узагальнили дані попередніх робіт і показали, що вологі водно-болотні угіддя найбільш ефективно пов’язують і накопичують вуглекислий газ.
Вчені виявили, що океани і ліси містять найбільше вуглекислого газу у світі, за ними слідують водно-болотні угіддя. Однак, в перерахунку на один квадратний метр поверхні виявилося, що водно-болотні угіддя містять приблизно в п’ять разів більше діоксиду вуглецю, ніж ліси, і в 500 разів більше, ніж океани.
Така непропорційна частка забезпечується високими темпами зв’язування вуглекислого газу на одиницю площі і ефективною “системою” зберігання, які значно перевищують можливості океанічних і лісових екосистем, відзначають дослідники.
Вчені кажуть, що більшість водно-болотних угідь настільки ефективні для зберігання вуглекислого газу, тому що вони формуються рослинами, які ростуть близько один до одного. Їх щільні надземні і підземні сплетення зі стебел і коренів вловлюють багаті поживними речовинами частинки і захищають грунт від ерозії або висихання — все це допомагає рослинам рости краще, а шар грунту наростає, фіксуючи в процесі велику кількість діоксиду вуглецю.
Автори роботи додають, що є ще один процес характерний для торфовищ. Шари живого торф’яного моху на поверхні діють як губки, утримуючи величезну кількість дощової води, яка підтримує їх зростання. При цьому під водою залишається набагато товстіший шар мертвого торф’яного моху. Це запобігає висиханню, розкладанню і викиду вуглецю, що міститься в нижньому мертвому шарі моху, назад в атмосферу. У міру того, як живі мохи поступово ростуть, кількість вуглецю, що зберігається під землею, постійно зростає.
Дослідники відзначають, що водно-болотні угіддя постійно скорочуються під дією сільського господарства та лісозаготівлі. Щорічно близько 1% всіх угідь перестає існувати. Вчені розробили й пропонують реалізувати програму з відновлення таких угідь.
“У разі порушення ці водно-болотні угіддя виділяють величезну кількість вуглекислого газу зі своїх грунтів, що становить близько 5% щорічних глобальних викидів. Сотні, навіть тисячі років накопиченого вуглецю піддаються впливу повітря і починають швидко розкладатися з виділенням парникових газів”, – стверджує Брайан р. Сілліман, професор біології збереження морського середовища Університету Дьюка, співавтор дослідження.