Зовнішня політика США завжди була справою серйозною. Для того, щоб бути супердержавою, необхідно ясно розуміти, як влаштований сучасний світ, і негайно реагувати на зміни, що відбуваються – та так, щоб ні у кого не залишалося сумніву про те, хто в домі господар.
Адміністрація Барака Обами не є в цьому відношенні винятком. Американський президент відразу ж після обрання на перший термін прагнув до того, щоб завжди мати на руках «козирні карти».
На думку керівника проекту Global Strategy Project Марко Вісенсіно (Marco Vicenzino), Обама – продукт чиказької політики, і до свого обрання на вищий державний пост не мав ніякого досвіду ведення міжнародних справ. Тому після приходу в Білий дім Обама оточив себе людьми з Демократичної партії, що мають досвід у міжнародній політиці.
Світові лідери зараз стурбовані тим, що Земля охоплена полум’ям війни.
З незапам’ятних часів долею людства були різні конфлікти, в які були залучені різні протиборчі сили. У сучасному світі з приходом новітніх інформаційних технологій і взаємозалежності економік навіть найнезначніший конфлікт може швидко набути глобальний характер.
Саме з такою ситуацією зіткнулися Сполучені Штати. Нинішнє міжнародне положення дуже схоже на заплутаний лабіринт, де кожен необережний рух може призвести до найбільш небажаних і непередбачуваних наслідків. Сучасний світ дуже схожий на шахову дошку з фігурами, які змінюють свої обличчя у залежності від того, як на них подивитися.
Саме в цьому і полягає новизна сучасної міжнародної політики.
Міжнародні відносини завжди порівнювали зі знаменитої грою розуму і стратегії.
Різниця лише полягає в тому, що якщо раніше можна було легко розрізняти, де розташовані чорні фігури, а де білі, хто твій ворог, а хто твій друг, то зараз все виглядає дуже заплутано.
Коли дивляться на сучасний світ, вони бачать шахову дошку, де, на диво, більше немає двох королів на чолі протиборчих сторін, так і фігури тут зустрічаються не тільки чорні і білі, але і різнокольорові. Все залежить від того, звідки на них падає сонячне світло, і з якого кута на них дивитися.
Давайте подивимося, як виглядає це на практиці.
Візьмемо, наприклад, ситуацію, яка склалася після приєднання Криму до Росії. З одного боку зрозуміло – Росію треба за це покарати. З іншого боку – як обійтися без участі Росії в таких питаннях, як врегулювання ситуації в Сирії, Ірані? Так і в Раді Безпеки ООН Росія завжди може скористатися своїм правом вето.
Ось і виходить, що без співпраці з Москвою не обійтися. І тиснути на Кремль занадто сильно не можна, а то Росія візьме й перейде на сторону такого грізного конкурента, як Китай.
США встали на бік Європи в її протистоянні з Росією. Європейці побоюються «перегнути палицю» в ставленні Москви, так як залежать від поставок російського газу.
Європа, яка завжди була другом і союзником США, тим не менш, сильно зла на Вашингтон після шпигунського скандалу, коли виявилося, що американські спецслужби стежили за своїми союзниками, в тому числі за найвпливовішою жінкою в світі – Ангелою Меркель.
Дипломатичні тертя між США та союзниками стали наслідком того, що американським спецслужбам були надані широкі повноваження в рамках так званої боротьби з тероризмом. Я кажу « так званої боротьби», тому що це стосується не однієї конкретно взятої країни, а цілого географічного анклаву, де розгорнута війна з невидимим і невловимим транснаціональним монстром.
Слід зазначити, що Європа, на відміну від Сполучених Штатів, не беззастережно підтримує Ізраїль в його право захищатися від палестинців всіма доступними засобами. Держсекретареві США Джону Керрі довелося зробити безпрецедентну інформаційну кампанію у світових ЗМІ, щоб надати підтримку своєму стратегічному союзнику. Йому навіть довелося відправитися в Єгипет, хоча раніше Білий дім припинив надавати фінансову допомогу Каїру, після того як військові повалили попередній уряд.
Досить дивною виглядає промову Обами перед випускниками військової академії Вест-Пойнт про початок нової ери у зовнішній політиці, яка буде заснована не лише на силі зброї, в той час як потужне військово-промислове лобі США виступає за збільшення військових витрат.
Республіканці розгорнули запеклу боротьбу проти прийняття нового міграційного закону, а її найбільш радикальна частина – «Чайна партія», – пообіцяла у що б то не стало його «поховати».
Такого роду заяви звучать блюзнірство в той час, як тисячі мігрантів і їхні діти живуть у постійному страху за своє життя. Вони сподівалися отримати шанс здійснити “американську мрію”, а зіткнулися з тим, що їх можуть у будь-яку хвилину депортувати з країни. Не треба забувати, що мігранти виконують найбільш брудну роботу, яку не буде робити ні один американець – прибирають будинки, збирають під палючим сонцем овочі і фрукти.
Сполучені Штати зіткнулися з серйозною проблемою і намагаються зрозуміти, що треба зробити для того, щоб, як і раніше, залишатися світовим лідером.
На цьому шляху Обаму очікують серйозні випробування, в першу чергу, конфлікт інтересів. З одного боку, консервативні сили в США намагаються домогтися від Обами активізації зовнішньополітичного курсу і збільшення військових витрат, в той час як прості громадяни закликають президента зайнятися вирішенням внутрішніх проблем.
Ізраїль, сектор Гази, Україна, Росія, Сирія, Лівія, Афганістан, Іран, Ірак, Китай, Африка, міжнародний тероризм, організована злочинність, суніти і шиїти – ось лише невеликий перелік проблем, які потребують якнайшвидшого рішення.
Всі ці вони складні і взаємопов’язані між собою. Важка ноша світового лідера – та кинути не можна.
Джерело: El cubo m?gico de Obama