Люди багато тисячоліть не могли чути… власний голос! Вірніше, вони відмінно розрізняли всі слова, сказані ними, але зовсім інакше, ніж оточуючі. Задумалися вони над цією проблемою тільки тоді, коли звукозаписувальна та відтворювальна апаратура отримала широке поширення і стала доступна всім бажаючим.
Сам себе не впізнаю…
Багато співаків, в тому числі і дуже відомі, з настанням ери грамзапису скаржилися на те, що абсолютно не впізнають самих себе, записаних на пластинках. Тоді, в далекі роки, це списували на рахунок недосконалості технічних засобів і спотворень, неминучих на всіх етапах створення ацетатного (пізніше вінілового) диска. Магнітні носії також передавали звук неідеально, і навіть зараз, в епоху суцільних цифрових технологій, які звели спотворення (як лінійні, так і нелінійні) до мінімуму, ефект невпізнання зберігся. Так в чому ж справа, якщо форма сигналу передається майже зі стовідсотковою достовірністю? Виявляється, ми в принципі чуємо свій голос інакше, ніж оточуючі нас люди.
Про природу звуку
Кожен любитель музики, який намагався вдосконалити акустичні колонки, знає, що варто тільки дістати динамік з корпусу, він тут же починає звучати зовсім інакше. Баси кудись зникають, музика «збіднюється» і стає «плоскою». Вся справа в тому, що коробки, у якій знаходяться гучномовці, володіють власними резонансними частотами, підкреслюють деякі ділянки спектру, і покращують тембр.
Читайте також: Приблизно та ж ситуація виникає і під час розмови або співу. З тією тільки різницею, що ролі «корпусів колонок» грають наші черепа. У них теж є акустичні характеристики, що суттєво впливають на сприйняття звуку. Вібрації, що виникають у всіх елементах цієї складної коливальної системи, а особливо в кістках черепа, спотворюють сприйняття сигналу, який всі інші сприймають лише як рух повітря з певними частотами.
Що ж робити?
Відносно недавно вчені з’ясували, що співочий талант визначається не тільки красою голосу і наявністю музичного слуху, але і здатністю сприймати видавані звуки відсторонено, і контролювати їх. Тим не менш, навіть найбільш видатні виконавці під час роботи в студії звукозапису надягають навушники, щоб забезпечити собі стовідсотковий зворотний зв’язок.
Кожній людині здається, що її власний голос звучить глибше, насиченіше і виразніше, ніж насправді. Тому й не любимо ми слухати записи своїх промов.
Натхнення: nlo-mir.ru