Питання про те, чому кілька кілометрів сонячної атмосфери мають температуру у 200-500 разів вище температури сонячно поверхні, довгий час залишалося відкритим. Але фахівці NASA близькі до розгадки.
Життєвий досвід підказує нам, що чим ближче піднести руку до полум’я, тим гаряче буде руці. Проте в космосі багато речей працюють не так, як підказує побутовий досвід: наприклад, температура видимої поверхні Сонця складає «всього» 5800 До (5526,85 °C), а ось на відаленні, у зовнішніх шарах атмосфери зірки, піднімається до мільйонів градусів.
Спробуйте вирішити цю маленьку приватну проблемку, відому під назвою Проблеми нагрівання сонячної корони, одну з невирішених проблем сучасної фізики! Коли явище виявили, вченим здавалось, що сонячна корона порушує другий закон термодинаміки — адже не може ж енергія зсередини зірки переноситися в область корони, минаючи поверхню.
До 2007 року існувало дві основні теорії, що пояснюють розігрів сонячної корони. Одна свідчила про те, що магнітні поля розганяють плазму корони до неймовірних енергій, завдяки чому вона набуває температуру вище температури поверхні. Автори другої теорії схилялись до того, що енергія проривається в атмосферу зсередини зірки.
Дослідження Барта Де Понтью (Bart De Pontieu) і його колеги довели, що ударні хвилі, які виходять з надр зірки мають достатню енергію для того, щоб постійно підживлювати корону енергією.
У 2013 році зонд NASA запустило IRIS, який безперервно знімає кордон між поверхнею Сонця і короною в різних діапазонах. Його метою була відповідь на питання: чи є у сонячної корони одне постійне джерело тепла, або енергія потрапляє в атмосферу Сонця в результаті безлічі вибухів? Різниця між цими двома поясненнями дуже велика, але зрозуміти, яка з них вірна, дуже складно через величезну теплопровідність корони. Як тільки в окремій точці на Сонці відбувається викид енергії, температура майже миттєво зростає на величезній території навколо цієї точки, і здається, що температура корони більш-менш постійна.
Але апарат IRIS фіксував зміни температури корони з таким маленьким інтервалом, що вченим вдалося побачити безліч «наноспалахів» (nanoflares) де перетиналися або накладалися магнітні лінії. Питання про те, чи існує джерело теплового випромінювання, яке рівномірно і постійно нагріває корону, залишається відкритим, але тепер ясно, що принаймні частина енергії, що потрапляє в атмосферу Сонця з внутрішніх частин зірки в результаті таких вибухів.
Пізніше спостереження IRIS підтвердив апарат EUNIS. Зараз науковці майже впевнені, що сонячна корона нагрівається саме через безлічі маленьких вибухів, які вивільняють в атмосферу зірки розпечену плазму, температура якої набагато вище температури поверхні Сонця.