Інтервальне голодування за схемою 5:2 може бути ефективнішим за деякі ліки у контролі рівня цукру в крові та зниженні ваги у людей із нещодавно діагностованим діабетом 2 типу.
Дослідження показало, що учасники, які дотримувалися дієти 5:2, знизили рівень цукру в крові на 1,9%, що перевищує показники для груп, які приймали ліки (-1,6% і -1,5%). Вони також втратили більше ваги (9,7 кг) порівняно з тими, хто приймав метформін (5,5 кг) або емпагліфлозин (5,8 кг). Побічні ефекти були незначними та рідкісними.
Періодичне голодування 5:2 передбачає нормальне харчування протягом п’яти днів і голодування протягом двох непоспільних днів, коли споживання калорій знижується до чверті звичайної норми. Цю дієту популяризував медичний журналіст і лікар Майкл Мослі. Вона приваблює багатьох завдяки своїй гнучкості та можливості вибору будь-яких двох днів для голодування. У новому дослідженні китайські вчені вивчили вплив дієти 5:2 на контроль рівня цукру в крові у пацієнтів з надмірною вагою та діабетом 2 типу.
У дослідженні взяли участь 405 дорослих віком від 18 до 65 років, яким протягом останнього року діагностували діабет 2 типу і які не приймали протидіабетичні препарати останні три місяці. Серед учасників 34,6% становили жінки. Середній індекс маси тіла (ІМТ) учасників становив 29,5, що вказує на надмірну вагу. Середній рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) був 7,9%. HbA1c – це аналіз крові, що показує середній рівень цукру в крові за останні 2-3 місяці. Нормальний діапазон HbA1c становить 4-5,6%.
Учасники випадково були розподілені на три групи: прийом метформіну (Глюкофаж), емпагліфлозину (Jardiance) або дотримання дієти 5:2 протягом 16 тижнів. Основним критерієм оцінки було поліпшення HbA1c від вихідного рівня. Вторинними показниками були зміни у вазі, артеріальному тиску, рівні глюкози та інсуліну натще, а також рівні ліпідів і холестерину.
Через 16 тижнів у групі, яка дотримувалася дієти 5:2, спостерігалося найбільше зниження HbA1c – на 1,9%, що статистично значуще більше, ніж у групах метформіну (-1,6%) та емпагліфлозину (-1,5%). Також у цій групі знизився рівень цукру в крові натще. Через вісім тижнів у 76,6% учасників рівень HbA1c залишався нижчим за 6,5%. Учасники групи 5:2 також скинули більше ваги (-9,7 кг) порівняно з групами метформіну (-5,5 кг) та емпагліфлозину (-5,8 кг). Зменшилися окружність талії та стегон, знизився артеріальний тиск та покращилися показники ліпідів у крові.
Побічні ефекти в групі дієти 5:2 включали легкі запори та рідкі випадки гіпоглікемії (5,9%). У групі метформіну 6% учасників відчували гіпоглікемію, а 19,4% мали легкі шлунково-кишкові симптоми. У групі емпагліфлозину 3,7% мали гіпоглікемію, 2,2% – симптоми сечовипускання, а один учасник повідомив про спрагу. Два учасники мали серйозні побічні ефекти, включаючи важкий висип та госпіталізацію через підвищений рівень кетонів у крові.
Дослідження має деякі обмеження, зокрема участь лише пацієнтів з HbA1c нижче 9%, тому ефективність дієти 5:2 для людей з вищими рівнями HbA1c потребує подальшого вивчення. Крім того, необхідні довгострокові дослідження для оцінки тривалої ефективності дієти 5:2.