Майже 90 відсотків берегових ліній у світі в останні 40 років стикалися з одночасним впливом хвиль спеки та екстремального підйому рівня моря, за останні 20 років такі події стали тривати в середньому вдвічі довше. Якщо не обмежити антропогенні викиди парникових газів, то до середини століття вони триватимуть у п’ять разів довше – 38 днів на рік. Такі висновки містить дослідження, опубліковане в Communications Earth & Environment.
Прибережні райони густо населені й економічно розвинені, а ще вони частіше за інших стикаються з наслідками зміни клімату. Прогнози свідчать про те, що в майбутньому їхнє молоде населення перетвориться на кліматичних біженців: воно мігруватиме вглиб материків подалі від ризиків затоплення, втрати житла та робочих місць. Узбережжя піддаються не тільки постійному підвищенню рівня моря, а й екстремальним підйомам його рівня, які призводять до повеней, а також до хвиль спеки, що виникають на суші. Крім того, ці події можуть відбуватися разом, що посилює економічні збитки. Так сталося, наприклад, у серпні 2021 року в Середземноморському регіоні – температури в провінції Аліканте досягали 50 градусів Цельсія, і хвиля спеки супроводжувалася екстремальною повінню. Однак такі поєднані явища поки що вивчені не надто детально.
Чжоу Мо (Mo Zhou) і Ван Шо (Shuo Wang) з Гонконзького політехнічного університету проаналізували одночасне виникнення хвиль спеки та екстремального підвищення рівня моря в прибережних районах за останні 40 років. Вони використовували дані з реаналізу ERA5, а також дані з приливних датчиків із бази GESLA. Для прогнозу частоти появи таких подій до середини століття автори застосували моделі з ансамблю CMIP6 і виходили з того, що антропогенні викиди парникових газів практично не знизяться(SSP 5-8,5).
З 1979 по 2017 роки 87,73 відсотка берегових ліній у світі стикалися з поєднаними хвилями спеки та екстремальним підйомом рівня моря. 70,3 відсотка таких подій відбувалися в тропічних районах – Західній Африці, Південно-Східній Азії та тихоокеанських островах. Їхня середня тривалість у році становила сім днів, але за десятиліття 1998-2017 вона зросла вдвічі, як порівняти з періодом 1979-1998, – стала на 3,72 дня довшою. Провісниками поєднаних хвиль спеки та повеней автори назвали ослаблення блокувальних антициклонів, зниження тиску в приземному шарі повітря та посилення вітру, що провокує штормові нагани.
З 2025 по 2049 роки хвилі спеки і прибережні повені поєднуватимуться протягом у середньому 38 днів на рік, тобто триватимуть на місяць довше, ніж у минулі десятиліття. Найбільшою мірою це торкнеться Західної Африки, Південно-Східної Азії та дельти Амазонки. Під час хвиль спеки ймовірність того, що виникне ще й екстремальне підвищення рівня моря, зросте в п’ять разів.
Хвилі спеки можуть поєднуватися не тільки з повенями, а й, навпаки, з посухами. Згідно з прогнозами вчених, якщо не обмежити антропогенні викиди парникових газів, то до кінця століття таких явищ стане втричі більше, і щороку вони охоплюватимуть до п’ятої частини суші.