Колонії Hydractinia symbiolongicarpus стикаються на панцирах крабів. Те, як вони взаємодіють, схоже на реакцію імунітету на трансплантат.
Те, як крихітне морське безхребетне відрізняє свої клітини від клітин конкурентів дуже схоже на роботу імунної системи людини. Це з’ясували співробітники Медичної школи Університету Піттсбурга в ході нового дослідження. Вони опублікували свої висновки в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Також вчені з’ясували, що будівельні блоки імунної системи людини розвинулися набагато раніше, ніж вважалося раніше. Дослідження допоможе краще зрозуміти механізм відторгнення трансплантата, що, одного разу, призведе до розробки нових імунотерапевтичних засобів.
Так, особливу групу білків (суперсімейство імуноглобулінів), яка важлива для адаптивного імунітету у ссавців та інших хребетних, виявили у настільки далекого родича, як Hydractinia symbiolongicarpus — дивної морської істоти на глибині океану.
Hydractinia symbiolongicarpus належить до тієї ж групи, що і медузи, корали і морські анемони. У них трубчасті тіла, прикрашені щупальцями для лову здобичі. Тварини трохи нагадують крихітні версії надувних чоловічків, яких можна помітити біля автосалону. Вони ростуть колоніями на панцирах крабів.
Коли несумісні колонії Hydractinia symbiolongicarpus ідентифікують один одного як чужорідні за допомогою генів Alr, вони борються. В результаті, Колонія зліва почала рости над колонією справа.
Автори та права: Huene, AL et al., PNAS, 2022 р.
У міру того, як колонії ростуть і конкурують за місце на панцирах крабів, вони часто стикаються один з одним. Якщо дві колонії “впізнають” один одного як “родичів”, вони зливаються воєдино. Але, якщо вони ідентифікують один одного як “не родичів”, колонії борються, випускаючи гарпуноподібні структури зі спеціальних осередків. Це дуже схоже на імунітет людини.
Нікотра та його колеги раніше ідентифікували два гени, названі Alr1 та Alr2, що беруть участь у системі Hydractinia «плавай або бийся» (альтернатива «бий або біжи»). Тепер вони ідентифікували та послідовували 41 ген Alr, які утворюють комплекс, який, ймовірно, контролює само – і не-саморозпізнання у Hydractinia. Їх подальше дослідження і допоможе в боротьбі з відторгненням трансплантатів.