Американський учений Михайло Ефроімський запропонував теорію, за якою незвичайна форма Марса виникла через приливний вплив третього місяця, який міг існувати мільярди років тому. Дослідник припускає, що це пояснює багато геологічних особливостей Червоної планети, такі як гори і каньйони.
Форма Марса далека від ідеальної: планета не є сферичною і навіть еліпсоїдною з рівномірною приплюснутістю. Ця асиметрія викликає питання про те, як Червона планета розвивалася протягом своєї історії. Американський учений Михайло Ефроімський опублікував статтю на arXiv.org, яка незабаром вийде в журналі Journal of Geophysical Research: Planets. У статті він висуває гіпотезу, що пояснює незвичайну форму Марса. На його думку, всьому виною міг бути третій місяць планети, який зник у процесі еволюції.
Як відомо, приливні сили впливають не тільки на супутник планети, а й на саму планету. Наприклад, Місяць викликає припливи на Землі, але й Земля також деформує Місяць. Ефроімський стверджує, що Марс колись перебував у стані активного охолодження, і його поверхня була вкрита океаном магми. У цей час гіпотетичний третій місяць, названий ученим Неріо (на честь дружини Марса з римської міфології), чинив значний приливний вплив на магматичний океан. У результаті таких припливів поверхня Марса стала асиметричною. Коли магма почала остигати, планета “застигла” в тривісній формі, яка збереглася до наших днів.
Вчений припускає, що маса цього третього місяця могла становити близько третини маси Місяця Землі. Цього було б достатньо для того, щоб деформувати поверхню Марса і перетворити його на тривісний еліпсоїд. Неріо могла б також пояснити деякі геологічні аномалії на поверхні планети, наприклад, наявність Олімпу – найвищої гори в Сонячній системі, а також гігантської системи каньйонів – Долини Маринер.
Ефроімський стверджує, що приливний вплив Неріо призвів до підйому певних областей поверхні Марса. Ці ділянки пізніше стали активніше схильні до вулканічної і тектонічної активності. З плином часу, коли Марс остигав і змінювався, його форма залишилася деформованою, а деякі області піднялися ще вище через внутрішню конвекцію і тектонічні процеси.
Як згідно з новою теорією, могла змінитися форма Марса. Джерело: Михайло Ефроімський
Однак у дослідженні залишаються невирішені питання. Наприклад, неясно, що сталося з третім місяцем. Він міг бути поглинений Марсом або ж зіткнутися з ним, але на поверхні планети немає явних ознак такого зіткнення. Також існує ймовірність, що нинішні супутники Марса – Фобос і Деймос – могли бути фрагментами цього зниклого місяця. Вчений не дає точної відповіді на те, як небесна механіка могла б розвиватися в такій системі, але припускає, що гіпотеза про третій місяць має право на існування.
Ця теорія допомагає краще зрозуміти геологічну еволюцію Марса і може стати ключем до розгадки його складної та асиметричної структури.