Трав’яниста рослину мукуну пекучу, відому як “оксамитові боби”, “стізолобіум пекучий” або “божевільні боби”, серед іншого застосовують при лікуванні укусів змій, депресії і хвороби Паркінсона. Автори нового дослідження вирішили перевірити, чи ефективний порошок з Mucuna pruriens для поліпшення рухливості сперматозоїдів.
Звичні методи відновлення чоловічої фертильності – гормональна терапія, екстракорпоральне запліднення і хірургічне втручання. Також популярним варіантом залишається використання натуральних продуктів і рослин, серед яких виділяється Mucuna pruriens — зернобобова культура Мукуна пекуча, що виростає в Африці, на Мадагаскарі і в тропічній Азії. Дотик до неї може спровокувати свербіж і роздратування через кілька хвилин: волоски на насіннєвих коробочках містять серотонін (5-гідрокситриптамін), а сама рослина — галову кислоту, глюкозид, мукунін, мукунадін, нікотин, прируенін, пруріенадін.
Медики з державного університету Гани провели експеримент на щурах і з’ясували, як порошок з цих «божевільних бобів» впливає на кількість і рухливість сперматозоїдів. Результати дослідження опубліковані в журналі Phytomedicine Plus.
Під безпліддям зазвичай розуміють нездатність зачати дитину протягом року. За підрахунками Всесвітньої організації охорони здоров’я, з цим зіткнулися понад 72 мільйони. Причин чоловічого безпліддя багато, не останню роль в цьому відіграють навколишнє середовище і спосіб життя — наприклад, харчування, куріння, вживання алкоголю і наркотиків, рівень активності і стресу.
Раніше вчені показали, що якість сперми може поліпшити відмова від сигарет, спиртних напоїв, зниження кількості червоного м’яса і споживання більшої кількості овочів. Крім цього, можна використовувати різні біодобавки. Так, трава епімедіума (горянки) знижує рівень окисного стресу і згодом збільшує вироблення сперми.
Перед експериментом вчені сушили насіння мукуни на сонці протягом трьох днів і злегка обсмажували, щоб зруйнувати тверду оболонку, а потім подрібнювали в порошок. З порошку готували екстракт в концентраціях 500 міліграмів на кілограм ваги, 1000 міліграмів на кілограм ваги і 2000 міліграмів на кілограм ваги. Досліди проводили на 28 самцях щура.
Гризунів розподілили на чотири групи по сім самців у кожній. Перша була контрольною (щурам давали дистильовану воду), друга — групою низької дози M. pruriens, третя — середньої, четверта — високої. Екстракт мукуни давали випробовуваним протягом 90 днів, а на 91-й тварин умертвляли і брали зразки крові. Також на аналіз відправляли органи-яєчка, простату, насінні бульбашки, печінку, нирки і серце.
Результати показали, що, по — перше, всі щури, навіть з групи контролю, за час експерименту нормально набирали вагу – найбільші зміни виявили в групі, якій давали високі дози екстракту мукуни. M. pruriens сама по собі не призводить до набору маси.
Що стосується рухливості сперматозоїдів, то вона значно збільшилася у гризунів з усіх експериментальних груп, але максимальні зміни вчені спостерігали у щурів, які отримували середню дозу. Кількість сперматозоїдів знижувалася у тварин, яким давали низькі і високі дози екстракту, а найвищі показники були, знову ж таки, у групи з середньою дозою.
За словами авторів роботи, гістологічне дослідження не показало жодних несприятливих ефектів екстракту насіння Mucuna pruriens на органи, в тому числі репродуктивні. Результати біохімічного аналізу крові теж були в нормі.
“Область, яку ми добре вивчили, — це вплив M. pruriens на фертильність. У цьому дослідженні та єдиному доступному дослідженні на людях, під час якого мукуну давали здоровим добровольцям, спостерігалося збільшення кількості та рухливості сперматозоїдів. Гормональні зміни досі залишаються предметом здогадок”, – підсумували вчені.