Складний і загадковий психічний розлад може бути пов’язаний з “нападом тіла на мозок” – з антитілами, що атакують власні білки організму.
Вчені з Токійського університету медицини і стоматології (TMDU) виявили у деяких хворих на шизофренію аутоантитіла — імунні білки, що взаємодіють з білками їх власного організму замість антигенів вірусів або бактерій. Ці антитіла атакують білок NCAM1, що забезпечує взаємодію між нейронами мозку. Будучи виділеними з таких людей і внесеними в організм піддослідних мишей, вони викликали у тварин подібні з шизофренією симптоми. Про це біологи пишуть в статті, опублікованій в журналі Cell Reports Medicine.
Шизофренія – психічний розлад з досить різноманітною симптоматикою, іноді доходить до глибокого розпаду особистості та емоційної сфери, галюцинацій і параної. У різні періоди життя вона може розвиватися у 0,5-1% населення, проте причина виникнення шизофренії залишається до кінця неясною. Різні гіпотези пов’язують її зі спадковістю, порушеннями раннього розвитку або обміну нейромедіаторів в мозку, з деякими соматичними захворюваннями, в тому числі аутоімунними. На останній варіант вказала і нова робота, проведена Хірокі Шіваку (Hiroki Shiwaku) і його колегами.
Білок NCAM1 (Neural cell adhesion molecule 1 — невральна молекула міжклітинної адгезії, відіграє важливу роль в міжклітинних взаємодіях нейронів і підтримуючої їх глії, в м’язах і деяких клітинах крові. Він забезпечує формування і закріплення синапсів, в яких відбувається обмін сигналами між нейронами. Безліч минулих робіт показали, що порушення синтезу або функціональності NCAM1 нерідко зустрічаються у хворих на шизофренію. А виключення гена NCAM1 у лабораторних мишей веде до розвитку у них відповідних симптомів.
Хірокі Шиваку та його співавтори обстежили близько 200 людей, які страждають на шизофренію, і стільки ж без такого діагнозу. У 12 хворих були виділені аутоантитіла, що зв’язують NCAM1 (anti-NCAM1). Це може вказувати, що принаймні в деяких випадках розвиток розладу викликається аутоімунними процесами, які порушують взаємодії між нейронами і утворення синапсів. Справді, експерименти, поставлені «в пробірці” з культурами нейронів і гліальних клітин (що грають допоміжну функцію в нервовій системі), показали, що додавання очищених білків anti-NCAM1 порушує їх “спілкування” один з одним.
На те ж вказали досліди з лабораторними мишами, яким препарат anti-NCAM1 вводили в спинномозкову рідину. У таких тварин незабаром розвивалися когнітивні порушення, слабшав старт-рефлекс (насторожування у відповідь на різкий зовнішній подразник), вони демонстрували й інші ознаки, характерні для тварин моделей шизофренії. Нейрони мишей, які отримали anti-NCAM1, утворювали менше синапсів і дендритних шипиків, на яких синапси можуть формуватися.
Можливо, робота дозволить знайти, нарешті, ефективні медикаментозні засоби лікування шизофренії. Принаймні, для тих пацієнтів, у яких хвороба дійсно має аутоімунну природу.