Залежність людини від азартних ігор вже охрестили чумою XXI століття. Розвитку ігроманії сприяє відкриття великої кількості казино та залів з ігровими автоматами. Там, по ідеї, будь-який бажаючий може виграти велику суму грошей. Але в більшості випадків все відбувається з точністю до навпаки. Частіше гравець залишає в подібному закладі свої заощадження. Але знову і знову, з неослабною завзятістю продовжує робити ставки. У чому причини такої пристрасті і як з нею боротися?
Азартні ігри притягують людей вже кілька сотень років. Змінюються епохи, але люди все так само залишають свої гроші в казино або інших закладах. Причому нерідко вони розуміють, що перемогти практично неможливо, але залежність штовхає їх на продовження гри.
Секрет у тому, що азарт притаманний усім. Просто його вплив проявляється по-різному. Деякі люди отримують задоволення від самого процесу гри, інші прагнуть до виграшу і нерідко стають залежними. Вважається, що будь-яку людину (за рідкісним винятком) можна «підсадити» на приємне відчуття азарту.
Тут майже як з наркотиками або алкоголем, головне – почати. Всі чули популярний вислів: «Новачкам завжди щастить». І, на диво, це правило часто спрацьовує. Дебютне відвідування часто обертається несподіваною удачею, що і стає стартовою сходинкою до психічного розладу.
Причини лудоманії
У сучасній медицині прийнято розділяти джерела проблем з грою на три основних типи, що залежать від особистісних характеристик.
- Схильність. Схильність до захворювання вища у людей, схильних до психозів, неврозів і інших психічних відхилень. Нерідко гемблінг виявляється у наркоманів, так як у них знижена здатність до самоконтролю, і гра швидко трансформується в нав’язливу ідею.
- Незадоволеність. У групу ризику також потрапляють люди з внутрішнім дискомфортом. Причому нерідко залежність отримують успішні і цілеспрямовані. Лудоманія не бачить різниці між бізнесменом і вантажником. На перше місце виходить можливість випробувати емоційний підйом від виграшу і на час забути свої переживання або нереалізовані бажання.
- Самовпевненість. Ця риса характеру завжди штовхала людину на дивні або небезпечні вчинки. Наприклад, багато алкоголіків вірять, що зможуть легко «зав’язати». У ігроманів теж з надлишком такого апломбу. Тому ймовірність стати лудоманом набагато вища при наявності схильності до нарцисизму.
Зазвичай гемблінг розвивається поступово, важка залежність настає несподівано для хворого і його оточення. На першій стадії виникає просте бажання виграти. Людина починає витрачати весь свій час на гру. При цьому вона відчуває приємне збудження і азарт. Але згодом ці відчуття стають необхідністю. З’являється дратівливість, егоїстичність, брехливість і спритність.
Важка форма захворювання характеризується відсутністю вибору. Людина навіть не замислюється – грати чи ні. Метою стає сам процес. Зазвичай до цього часу у хворого вже немає роботи, друзів. Проблеми з родиною та тяжке фінансове становище нерідко штовхають таких людей на небезпечні вчинки. Лудомани схильні до кримінальних вчинків і суїциду.
Саме тому більшості залежних людей потрібне постійне підвищення дози. Але чим більше вони грають, тим менше позитивних емоцій відчувають.
Лікування гемблінгу
Терапія ігроманії багато в чому схожа з методиками лікування наркозалежності та алкоголізму. Потрібно переконати хворого, що в його житті існують задоволення окрім гри. Тільки в цьому випадку залежна людина може зважитися на відмову від своєї пристрасті.
Більшість лікарів сходяться на думці, що не можна різко припиняти грати. Оптимальним рішенням стає поступове зменшення ліміту. При досягненні мінімуму коштів, витрачених на залежність, можна спробувати зупинитися зовсім.
Ефективно також лікування психотерапевтичними способами, але дуже важливо заручитися згодою хворого. Групові, поведінкові, когнітивні та раціональні методики допомагають усвідомити згубність ігроманії і по-іншому розставити життєві пріоритети.
Зважаючи на специфіку захворювання медикаментозний вплив виявляється рідко. При особливо важких формах недуги застосовуються лікарські засоби, заповнюють недолік гормону радості. Також використовують антидепресанти, інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антагоністи опіоїдних рецепторів. Важливо знати, що таке лікування має відбуватися тільки під суворим контролем профільних фахівців.
Ще один спосіб боротьби з лудоманією – несподіваний викид адреналіну, що перевищує задоволення від гри. Потрібного ефекту можна досягти, займаючись екстремальними видами спорту (стрибки з парашутом, альпінізм, бокс). Але такі вправи часто пов’язані з ризиком для здоров’я і вимагають хорошої фізичної форми, тому підходять не всім.
За статистикою, більше 1,5% працездатного населення Європи страждає від ігрової залежності. Найчастіше лудоманія виникає після першого ж виграшу в карти або відвідування зали з ігровими апаратами. Тому не варто ризикувати. Пам’ятайте, що «заразитися» ігроманію може будь-яка людина.