З усіх сучасних тварин ніхто не може зрівнятися з китами — гігантськими морськими ссавцями, що досягають мало не 200 тонн ваги. І тепер генетикам вдалося з’ясувати, як вони стали настільки великими. Дослідження опубліковано в журналі Scientific Reports.
Еволюційна історія китів почалася близько 50 мільйонів років тому, коли по суші бродили їх предки, невеликі копитні хижаки розміром з собаку, а сьогодні серед цих тварин — найвеличніші істоти на Землі, що досягають 33 метрів в довжину і ваги понад 150 тонн.
Однак настільки гігантські розміри приносять не тільки вигоду, наприклад пасивний захист від хижаків або здатність довгий час обходитися без їжі: великі тварини повільно ростуть і дають нечисленне потомство, а довгий термін життя підвищує ризик розвитку у них нейродегенеративних і ракових захворювань.
То які гени відіграли ключову роль у тому, що кити стали гігантами? Група дослідників з Університету Кампінаса (Бразилія) провела молекулярний і еволюційний аналіз дев’яти генів-кандидатів: п’яти генів (GHSR, IGF2, IGFBP2, IGFBP7 і EGF), пов’язаних з виробленням гормону росту, і чотирьох (NCAPG, LCORL, PLAG1 і ZFAT), що відповідають за збільшення розмірів тіла у корів і овець — сухопутних родичів китів.
Дослідники оцінили роботу цих генів у 19 видів китів, у тому числі семи, довжина тіла яких перевищує десять метрів. Це дозволило виявити ознаки позитивного відбору генів GHSR, IGFBP7, NCAPG і PLAG1 в еволюційній лінії «гігантських» видів. Мабуть, саме ці чотири гени забезпечили китам можливість вирости до величезних розмірів.
Що цікаво, крім безпосереднього впливу на збільшення розмірів тіла, гени GHSR і IGFBP7 виявилися задіяні в контролі клітинних поділів і пригніченні розвитку ракових пухлин. Таким чином, робота цих генів не просто дозволила китам стати величезними тваринами, а й придушила деякі неприємні наслідки гігантизму.