Всесвіт

Гравітаційна лінза відкрила невидиму зоряну систему

Дві зірки, занадто тьмяні для того, щоб їх могли помітити телескопи, видали себе гравітаційною лінзою, яка викривила світло далекої та яскравої зірки.

Європейський космічний телескоп Gaia проводить детальні астрометричні спостереження за зірками нашої Галактики, точно фіксуючи їх світність, положення та рух. У 2016 році апарат помітив, що одна з них поводиться дуже незвично, швидко і різко змінюючи яскравість. Така поведінка пов’язана не з особливостями самої зірки, а з розташованим між нами і нею масивним об’єктом. Для телескопів він залишається невидимий, проте сильна гравітація спотворює світло розташованої далі зірки, видаючи її присутність.

Гравітаційна лінза отримала назву Gaia16aye, і автори нової статті, опублікованій в журналі Astronomy & Astrophysics, змогли з’ясувати її природу. Підхід, використаний Лукашем Вирзиковські (Lukasz Wyrzykowski) з Варшавського університету і його колегами, може виявитися корисним для вивчення інших об’єктів, недоступних звичайним методам спостережень, — насамперед чорних дір.

«Окрема лінза, створена поодиноким об’єктом, дає просто невелике, поступове зростання яскравості і потім поступовий спад, по мірі того, як вона проходить на фоні віддаленого джерела, — пояснює Вирзиковські. — У цьому випадку яскравість не тільки різко падала, але і через декілька тижнів так само різко зросла, що дуже незвично».

Для додаткового вивчення незвичайного об’єкту були використані наземні телескопи. Протягом 500 доби спостережень вчені бачили п’ять таких циклів. Дослідники пов’язали їх з гравітаційною лінзою, створеної подвійною зіркою. Обертаючись, така система створює складну систему невеликих і швидко гравітаційних лінз, які викликають різкі зміни в яскравості більш далекої зірки.

Ці зміни дозволили астрономам розрахувати характеристики подвійної, що отримала індекс 2MASS19400112+3007533, не спостерігаючи її безпосередньо. За оцінками вчених, вона включає два червоних карлика масами 57 і 36 відсотків від маси Сонця, які обертаються навколо загального центру тяжкості за 2,88 земних року.

«Ми змогли визначити період обертання системи, маси її компонентів, розміри і форму їх орбіт, буквально все, — каже Лукаш Вирзиковські,— навіть не бачачи її».
Автори вважають, що застосування такого підходу до інших даних Gaia дозволить знайти і описати безліч інших об’єктів, видимих лише як гравітаційні лінзи і недоступних іншим методам.

Натхнення: earth-chronicles.ru


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Back to top button