При змінах геологічної структури Землі виникають коливання гравітаційного поля, які поширюються зі швидкістю світла, набагато швидше, ніж сейсмічні хвилі. Вимірювання таких коливань може стати інструментом для передбачення наслідків землетрусів, зокрема цунамі.
В журналі Science була опублікована стаття сейсмолога Мартіна Вале (Martin Vallеe) і його колег, присвячена результатам вимірювання гравітаційних хвиль, зареєстрованих після руйнівного землетрусу магнітудою 9, що стався у 2011 році в Японії. Якби система моніторингу покладалася на дані детекторів гравітаційних коливань, то зрозуміти, що землетрус буде дуже потужним, можна було б за кілька секунд до того, як він почався. Відповідно до комп’ютерних моделей, землетруси магнітудою менше 8,5 не дають реєстрованих гравітаційних хвиль.
Дані гравітаційних вимірювань не враховуються сейсмологами, тому в 2011 році на те, щоб підняти оцінку з 7,9 до 8,8 у американських спостерігачів пішло 40 хвилин, а у японських – три години. Навіть невелике збільшення магнітуди землетрусу означає багато нових руйнувань. І кілька секунд випередження можуть врятувати життя – особливо у випадку підводних землетрусів, найбільш потужні з яких тягнуть за собою цунамі.
- Комахи-шкідники змушують рослини впливати на погоду
- В гідротермальних джерелах знайшли нові види морських тварин (фото)
Займатися гравітаційними коливаннями геологічного походження Вале і його група почали для того, щоб оцінити, як ці коливання впливають на роботу детекторів гравітаційних хвиль, таких Virgo в Європі і LIGO в США. Гравітаційні хвилі, які народжуються тектонічними зрушеннями, набагато слабше тих, що з’являються в результаті злиття чорних дір і нейтронних зірок, довгий час сигнали першого типу вважалися занадто ненадійним способом дізнаватися про землетруси. Але Вале і його команда доводять, що на відстані в 1-2 тисячі кілометрів різниця в швидкості сейсмічних і гравітаційних хвиль робить останні досить надійним джерелом інформації.
Зараз вчені шукають нові підтвердження своєї концепції, зокрема дані про гравітаційні хвилі, зареєстрованих під час і після землетрусів 2004 року на Суматрі (магнітуда 9) і 2010 року в Чилі (магнітуда 8).