Американські вчені прийшли до висновку, що Харон, супутник планети, здатний захищати атмосферу Плутона від впливу сонячного вітру.
Сліди існування у Плутона атмосфери були виявлені ще в 1985 році. Наступні роботи показали, що газова оболонка планетоїда багатошарова, холодна і містить леткі речовини, наприклад метан і азот. При цьому теоретичні розрахунки вказують на те, що у нього немає сильного магнітного поля, яке допомогло б захистити оболонку від здування сонячним вітром.
У новій роботі вчені з Технологічного інституту Джорджії побудували комп’ютерну модель, яка показує, як присутність Харона впливає на рух потоку частинок, що йдуть від Сонця. Згідно моделі, супутник планетоїда здатний змінювати напрямок сонячного вітру, запобігаючи зіткненню сильно іонізованих частинок з молекулами газу в атмосфері Плутона.
Найсильніше ефект проявляється, коли Харон знаходиться між Плутоном і Сонцем, а вирішальну роль в цьому відіграє тимчасова атмосфера супутника. При взаємодії з сонячним вітром її частина іонізується, породжуючи іоносферу. Це створює перешкоду для частинок, що летять до Плутона, оскільки атмосфера володіє високою електропровідністю і площею більшою, ніж Харон.
На думку авторів, завдяки «щиту» Плутону вдалося зберегти значну частину летючих елементів у своїй атмосфері. Тим не менш, планетоїд продовжує втрачати газову оболонку. Знаючи, з якою швидкістю здувається його атмосфера, вчені сподіваються з’ясувати, якою вона була на ранніх етапах існування Плутона, а також якою була Сонячна система у процесі свого формування.