Вперше група британських і американських астрономів виявила і вивчила наслідки зіткнення двох небесних тіл в протопланетному диску новонародженої зірки. Подробиці дослідження оприлюднені в журналі The Astrophysical Journal.
Передбачуване зіткнення сталося в зоряній системі HD 166191 в Сузір’ї Стрільця на відстані 329 світлових років від Землі. З 2015 року космічний телескоп Spitzer безперервно спостерігав за цією зіркою віком 10 млн років, схожою на наше Сонце, і її протопланетним диском. У середині 2018 року регулярний моніторинг в інфрачервоному діапазоні показав, що зірка стала набагато яскравішою. Це явище вказувало на збільшення кількості матеріалу навколо материнської зірки і блокування світла від зірки HD 166191 витягнутим хмарою уламків, яке перевищувало розмір зірки в три рази. Так було виявлено доказ зіткнення двох небесних тіл розміром з гігантські астероїди або міні-планети, повідомляє портал News9Live.
Космічний телескоп NASA Spitzer виявив хмару сміття, коли він рухався перед зіркою. Відбулося тимчасове затемнення світла зірки, відоме як транзит. Спостереження за подібним явищем часто використовуються для виявлення екзопланет навколо зірок за межами нашої Сонячної системи. Протягом наступних кількох місяців хмара стала більшою. Однак, воно стало більш прозорим, що вказувало на поширення уламків по системі. Хмара зникла до 2019 року, залишивши в зоряній системі вдвічі більше пилу, ніж до інциденту CNN зазначає, що це дослідження порівнювали зі спостереженнями наземних телескопів, які виявили розмір і форму хмари, а також швидкість його еволюції.
Щоб створити таку масивну хмару, повинні були зіткнутися два об’єкти, подібних за розміром Вести, гігантському астероїду шириною 530 км, вважають вчені. Коли ці два небесних тіла зіткнулися, вони створили достатньо тепла і енергії, щоб випарувати частину уламків. Фрагменти цього зіткнення, ймовірно, зустрілися з іншими невеликими об’єктами, що обертаються навколо HD 166191, що сприяло утворенню хмари пилу. “Вперше ми зафіксували як інфрачервоне світіння пилу, так і серпанок, який пил створює, коли хмара проходить перед зіркою»,— сказав співавтор дослідження Еверетт Шлавін, доцент обсерваторії Стюарта Арізонського університету.
“Дивлячись на диски з пилових уламків навколо молодих зірок, ми можемо, по суті, озирнутися назад у часі і побачити процеси, які, можливо, сформували нашу власну Сонячну систему», — зазначила провідний автор дослідження Кейт Су, професор в обсерваторії Стюарта Арізонського університету. – “Вивчаючи результати зіткнень в цих системах, ми також можемо краще зрозуміти, як часто кам’янисті планети формуються навколо інших зірок”. Дослідницька група продовжує спостерігати за зіркою і очікує виявлення нових подібних зіткнень за допомогою недавно запущеного телескопа Джеймса Вебба.