Довгий час вчені вважали, що геологічна активність на Венері припинилася 300-600 мільйонів років тому. Однак у 1983 році на поверхні планети були виявлені унікальні плато, відомі як «корони» — круглі утворення, з великою кількістю тріщин і розломів, які нагадують вигляд корони зверху.
Вчені прийшли до висновку, що «корони» — це не просто унікальні елементи Венери, а доказ того, що планета набагато більш активна, ніж раніше передбачалося. Фізики вважають, що це результат дії потоків гарячих порід, які називаються «плюми»: вони піднімаються над мантією і досягають поверхні Венери, а потім повертаються назад, залишаючи після себе воронки з поглибленням в центрі.
Щоб підтвердити свої здогадки, Анна Давайл (Anne Davaille), фізик Університету Париж-Саклі і її команда провели серію експериментів за допомогою зменшеної моделі планети. Вони наповнили скляні макети суспензією з частинок кремнію, схожою за складом на надра Венери. Вчені нагрівали і висушували рідину, імітуючи появу і зникнення плюмів. Тести показали, що гарячі потоки піднімалися з нижнього шару планети, а потім осідали на поверхні, руйнуючи тверду поверхню. Таким чином, фрагменти кори тонули всередині мантії через свою високу щільність.
Анна Давайл і її колеги вважають, що не тільки «корони», але і численні тріщини, якими покрита поверхня Венери, є наслідком цього процесу.
До речі, з усіх планет нашої сонячної системи Венера найбільш схожа з Землею за розміром, масою та хімічним складом. Але якщо на Землі з’явились різноманітні форми життя, Венера виявилася пеклом для всього живого. В її атмосфері літають хмари сірчаної кислоти, а поверхня настільки гаряча, що здатна розтопити свинець. Анна Давайл вважає, що, вивчивши причину появи «корон», вчені зможуть нарешті зрозуміти, як зародилися кам’янисті планети, в тому числі і Земля.