Більше 65 мільйонів людей у світі страждають від тривалого COVID (long COVID) — стану, за якого симптоми зберігаються місяцями й роками після первинної інфекції. Ні в Великій Британії, ні в США досі немає жодного схваленого лікування. Але нове дослідження, опубліковане 24 березня 2026 р. у журналі Cell Reports Medicine (DOI: 10.1016/j.xcrm.2026.102693), та ще три супутніх роботи надають найпереконливіші на сьогодні докази того, що за щонайменше деякими випадками тривалого COVID стоїть аутоімунітет: власна імунна система атакує здорові тканини організму.
Що відомо коротко
- Провідний автор рецензованої роботи: Хунг-Жень Чен та Нілс Ейкелькамп (Університетський медичний центр Утрехт) і Єрун ден Дуннен (Amsterdam UMC); Cell Reports Medicine, DOI: 10.1016/j.xcrm.2026.102693.
- 34 пацієнти з тривалим COVID + 15 контрольних; IgG-антитіла з їхньої крові вводили мишам.
- Миші, що отримали IgG від хворих на тривалий COVID, демонстрували підвищену чутливість до болю і дотику, швидше відсмикували лапу від гарячої поверхні.
- Той самий ефект відтворився з IgG, взятими від тих самих пацієнтів через два роки — аутоантитіла зберігались.
- Три паралельні (ще не рецензовані) дослідження отримали схожі результати: групи під керівництвом Акіко Івасакі (Єль) і Шарля Нісе (Університет Намюра).
Що таке аутоімунітет і чому він може пояснювати тривалий COVID
Аутоімунітет — стан, коли імунна система помилково атакує власні клітини та тканини. В нормі антитіла зв’язуються з молекулами на поверхні патогенів і позначають їх для знищення. Але іноді виникають аутоантитіла (autoantibodies), які зв’язуються із власними клітинами організму. Саме на такому механізмі засновані, наприклад, розсіяний склероз, ревматоїдний артрит і цукровий діабет 1 типу.
Тривалий COVID — стан, що вражає понад 10% людей після зараження SARS-CoV-2 — відомий надзвичайно широким спектром симптомів: виснажлива втома, хронічний біль, мозковий туман (brain fog) і постнавантажувальне нездужання — стан, за якого навіть незначна активність призводить до різкого погіршення самопочуття. Дослідники виявили безліч потенційних механізмів, зокрема збереження вірусу в організмі та дисфункцію мікробіому кишківника, але жоден із них поки що не дав ключа до ефективного лікування.
Як проводилось дослідження: антитіла мишам
Команда Ейкелькампа і ден Дуннена взяла IgG-антитіла (імуноглобуліни G — найпоширеніший клас антитіл у крові людини) у 34 пацієнтів із тривалим COVID та 15 осіб, які перенесли SARS-CoV-2 без довготривалих наслідків. Ці антитіла вводили мишам і спостерігали за їхньою поведінкою.
Результати були однозначними: миші, що отримали IgG від хворих на тривалий COVID, ставали гіперчутливими до дотику — навіть до легкого — і до болю. На тесті з гарячою поверхнею вони відсмикували лапу в середньому через 7 секунд, тоді як миші з антитілами здорових людей — через 10 секунд. Цей ефект тривав щонайменше два тижні.
Дослідники виділили три підгрупи пацієнтів на основі маркерів у крові: маркерів пошкодження нервової тканини (GFAP, NFL) та імунної активації (інтерферон-β). Кожна підгрупа демонструвала унікальний профіль аутоантитіл — і у мишей відтворювала різні патерни симптомів. Це важливо: тривалий COVID, ймовірно, не одна хвороба, а кілька з різними механізмами.
Ключовий доказ: ті самі антитіла через два роки
У 2024 р. команда повторила експеримент, використавши IgG від 19 пацієнтів, які все ще мали симптоми тривалого COVID через два роки після перших зразків. Результат відтворився. Аутоантитіла зберігаються в організмі і продовжують викликати симптоми довгий час після інфекції. «Це свідчить про те, що базовий механізм захворювання може зберігатися набагато довше після первинної інфекції, потенційно пояснюючи, чому багато пацієнтів мають довгострокові симптоми», — пояснив Ейкелькамп.
Де накопичуються аутоантитіла: дорсальні ганглії
Команда Шарля Нісе з Університету Намюра (Бельгія) виявила механізм на клітинному рівні. Після введення IgG від пацієнтів із тривалим COVID антитіла накопичувались у дорсальних кореневих гангліях — скупченнях нейронів біля спинного мозку, що передають сенсорну інформацію до мозку. Зокрема, вони концентрувались навколо нейронів, відповідальних за болеву чутливість і пропріоцепцію (відчуття положення тіла). Порушення пропріоцепції могло б пояснювати запаморочення й розлади рівноваги — симптоми, поширені серед пацієнтів із тривалим COVID.
Дослідження Нісе також виявило, що у мишей, яким ввели IgG від пацієнтів із болем або втомою, знизилась щільність нервових волокон у шкірі — ознака пошкодження нервів. Це корелює з клінічними спостереженнями: у близько половини пацієнтів із тривалим COVID виявляють ознаки периферичної нейропатії.
Дослідження Єльського університету: нейрологічні симптоми
Ще одна паралельна робота, яку очолила Акіко Івасакі з Єльського університету (вийшла у липні 2024 р. у вигляді препринту), підтвердила: у пацієнтів із тривалим COVID рівень аутоантитіл підвищений, а ті, хто мав неврологічні симптоми, мали аутоантитіла, що цілили саме в білки нервової системи. При введенні мишам ці антитіла спричиняли гіперчутливість до болю і дотику, а також порушення рівноваги та координації.
Команда Івасакі ідентифікувала два конкретних аутоантитіла: вони спрямовані проти білків MED20 і USP5. Це відкриває можливість для цільової терапії.
Що далі: від концепту до ліків
Щоб перетворити ці результати на лікування, потрібно пройти кілька кроків. По-перше, серед мільйонів типів IgG — знайти саме ті, що спричиняють симптоми. Частину вже ідентифіковано. По-друге — довести, що видалення або блокування аутоантитіл усуває симптоми.
Брент Аппельман з Amsterdam UMC зараз проводить клінічне дослідження, в якому з крові пацієнтів фільтрують лише аутоантитіла, а не всі речовини одразу (на відміну від попередньої процедури аферезу 2023 р.). Однак Ейкелькамп підкреслює: навіть якщо аферез допоможе, він не стане постійним рішенням — адже потребує повторення кожні кілька місяців у лікарні. «Це чудовий доказ концепції, але метою має бути препарат», — говорить дослідник.
Команда ден Дуннена розглядає можливість персоналізованого відбору пацієнтів для майбутніх клінічних досліджень: спочатку ввести IgG пацієнта мишам. «Якщо миша захворіє — тоді так, пацієнт потрапляє у дослідження», — пояснює він.
Цікаві факти
- Тривалий COVID за визначенням ВООЗ — це стан, що виникає через 3 місяці після інфекції SARS-CoV-2, зберігається щонайменше 2 місяці й не може бути пояснений іншим діагнозом.
- Аутоімунні захворювання, де ключову роль відіграють аутоантитіла, охоплюють широкий спектр: від ревматоїдного артриту і розсіяного склерозу до системного червоного вовчака.
- Схожий аутоімунний механізм вивчається і для фіброміалгії та ME/CFS (синдром хронічної втоми): за даними нових клінічних досліджень, нідерландська команда розширить свій аналіз на ці групи пацієнтів.
- IgG — найчисленніший клас антитіл у сироватці крові людини, складає близько 75% від усіх антитіл. Саме він забезпечує довготривалий імунний захист після вакцинації або перенесеної хвороби.
- Дорсальні кореневі ганглії — нейронні вузли вздовж хребта, що отримують сенсорну інформацію від усього тіла. Їх ураження при аутоімунних процесах пояснює не лише біль, а й порушення координації та відчуття положення тіла в просторі.
FAQ
Що таке тривалий COVID і скільки людей ним хворіють? Тривалий COVID — стан, коли симптоми зберігаються більше трьох місяців після COVID-19. За оцінками, він торкнувся понад 65 мільйонів людей у всьому світі — приблизно 10–20% інфікованих. Симптоми включають хронічну втому, біль, мозковий туман і задишку.
Що таке аутоантитіла і чим вони відрізняються від звичайних антитіл? Звичайні антитіла зв’язуються з чужорідними білками (вірусами, бактеріями). Аутоантитіла — це помилкові антитіла, що атакують власні білки й клітини організму. Їх виявляють при багатьох аутоімунних захворюваннях, а тепер — і при тривалому COVID.
Як перенесення антитіл мишам доводить зв’язок з симптомами? Це класичний метод пасивного перенесення в імунології: якщо антитіла від хворої людини спричиняють симптоми у здорової тварини, це є сильним доказом їхньої причинної ролі, а не просто супутнього явища.
Чи можна вже лікувати тривалий COVID через видалення аутоантитіл? Поки що ні. Аферез (фільтрація крові) досліджується як метод — але він інвазивний, дорогий і тимчасовий, бо аутоантитіла повертаються. Вчені шукають препарат, що постійно блокував би або видаляв патогенні аутоантитіла.
Чи всі пацієнти з тривалим COVID мають аутоантитіла? Ні. За оцінками нідерландських дослідників, аутоімунний механізм стосується приблизно одного з п’яти пацієнтів із тривалим COVID. Це підтверджує, що тривалий COVID — гетерогенний стан: у різних пацієнтів можуть домінувати різні механізми, наприклад збереження вірусу або мікробіомна дисфункція.