Інтелект виникає не в окремій «розумній» ділянці мозку, а як результат узгодженої роботи всіх його мереж, повідомляє ScienceDaily з посиланням на дослідження в Nature Communications.
Дослідники з Університету Нотр-Дам проаналізували дані нейровізуалізації 831 учасника проєкту Human Connectome Project. Вони також використали незалежну вибірку зі 145 дорослих. Метою було з’ясувати, як загальна організація мозку пов’язана із когнітивними здібностями. Результати підтвердили так звану «мережеву теорію нейронауки».
Термін «загальний інтелект» означає позитивну кореляцію між різними когнітивними навичками. Люди, які добре виконують одне завдання, зазвичай успішні й в інших. «Проблема інтелекту полягає не в локалізації функцій», — наголошує Арон Барбі. «Ключове питання — як інтелект виникає з принципів глобальної організації мозку».
Згідно з теорією, інтелект залежить від ефективності інтеграції між мережами. Мозок повинен поєднувати локальну спеціалізацію з глобальною координацією. Важливу роль відіграють довгі зв’язки, що об’єднують віддалені ділянки. Саме вони забезпечують швидкий обмін інформацією.
«Ми виявили системну координацію мозку, яка є водночас стабільною й адаптивною», — зазначає провідний автор Ремзі Вілкокс. Інтелект у цьому підході — це властивість всієї мережі, а не окремого вузла. Жодна конкретна зона кори не пояснювала результатів самостійно. Вирішальним є баланс між спеціалізацією та інтеграцією.
Отримані висновки мають значення і для розвитку штучного інтелекту. Якщо людський інтелект ґрунтується на системній організації, масштабування окремих алгоритмів може бути недостатнім. Єдність розуму відображає архітектуру всього мозку, а не домінування однієї структури. Це відкриває нові підходи до розуміння когніції та нейропластичності.