Інтенсивні дихальні практики можуть не лише заспокоювати чи бадьорити, а й запускати глибокі зміни в роботі мозку. Нове дослідження, описане в матеріалі ScienceAlert, показало, що така «дихальна робота» здатна викликати змінений стан свідомості та супроводжується різким падінням мозкового кровотоку.
Що таке інтенсивна дихальна робота
Під терміном breathwork мають на увазі різні дихальні вправи, які свідомо змінюють ритм і глибину дихання, щоб вплинути на емоційний і психічний стан. Одна з таких технік — дихання з високою вентиляцією, коли людина навмисно дихає швидко та/або дуже глибоко.
Цей підхід дедалі частіше застосовують у терапевтичних цілях — для роботи зі стресом і психічним здоров’ям. При цьому багато практиків повідомляють про стани, схожі на дію психоделічних речовин: зміну сприйняття, сильне емоційне вивільнення, відчуття розчинення «его» та єдності з оточенням.
Як проводили експеримент
Нейробіолог Крістіан Шмітц (Christian Schmitz) з Центрального інституту психічного здоров’я в Німеччині та його колеги дослідили, що відбувається в мозку під час такої практики. Вони залучили 30 здорових дорослих із попереднім досвідом інтенсивного дихання, середній вік учасників становив 45 років.
Під час експерименту добровольці виконували самостійно керовану техніку так званого циркулярного дихання — безперервне дихання без звичної паузи між видихом і вдихом. Усе це відбувалося всередині апарата МРТ, що дозволяло одночасно відстежувати зміни в мозку.
Різке падіння кровотоку в сірій речовині
Результати виявилися вражаючими: на піку інтенсивності дихання кровотік у сірій речовині мозку зменшувався в середньому на 45,5 % порівняно з вихідним рівнем. Одночасно зростали частота дихання та серцевий ритм.
Автори описують це як «суттєве гемодинамічне порушення», спричинене добровільною, нефарамакологічною дією. Хоча показник не перетинає критичну межу зниження кровотоку на 50–60 %, за якої вже повідомляли про недостатнє постачання мозку киснем, він дуже близький до цього порогу і значно перевищує зниження, що зазвичай спостерігаються при клінічних тестах з гіпервентиляцією.
Мережі мозку та суб’єктивний досвід
Окремо дослідники аналізували так звану мережу режиму за замовчуванням (default mode network, DMN) — систему ділянок мозку, активну під час внутрішніх роздумів і саморефлексії. Відомо, що психоделічні речовини на кшталт ЛСД і псилоцибіну порушують її роботу.
На рівні всієї групи значних змін функціональної зв’язності DMN виявлено не було. Однак у тих учасників, які повідомляли про більш інтенсивні змінені стани свідомості, простежувалися певні ознаки сильніших змін у цій мережі. Водночас самі автори наголошують, що цей ефект залежав від способу обробки даних і поки що має розглядатися як попередній результат.
Цікаво, що зниження мозкового кровотоку не корелювало ні зі змінами в DMN, ні з тим, наскільки глибокими учасники оцінювали свої переживання.
Як учасники описували свій стан
Загалом інтенсивність переживань під час дихальної сесії учасники оцінили високо — в середньому 3,47 бала з 4. У післясеансовому опитуванні люди по-різному описували свій досвід, але в цілому група відзначала відчуття єдності, зміни сприйняття та зменшення відчуття власного «я».
Обмеження та можливі пояснення
Автори підкреслюють, що дослідження має низку обмежень: у ньому брали участь лише 30 досвідчених практиків, не було контрольної групи, а частина висновків щодо мереж мозку поки що є попередніми.
Попри різке падіння кровотоку, вчені не вважають, що саме воно повністю пояснює змінені стани свідомості. Ймовірніше, зменшення кровопостачання мозку (гіпоперфузія) створює фізіологічні умови, за яких такі стани стають можливими, а безпосередню «глибину» переживань більше визначають зміни у взаємодії різних мозкових мереж.
На думку дослідників, це позиціонує дихально індуковану гіпоперфузію як «дозвільний» фізіологічний фон для зміненої свідомості, тоді як перебудова мереж на рівні всього мозку є ближчим нейронним відображенням інтенсивності досвіду.
Робота, опублікована в журналі Progress in Neuropsychopharmacology and Biological Psychiatry, може допомогти краще зрозуміти нейробіологію нефарамакологічних змінених станів свідомості та потенціал дихальних практик як інструмента терапії. Водночас для підтвердження результатів потрібні масштабніші дослідження з контрольними групами.