Британські вчені разом із китайськими колегами оцінили вплив китайського закону, що регулює час доступу дітей до онлайн-ігор, кількість домашнього завдання в школах і навантаження від репетиторів, на рівень їхньої фізичної активності. Як повідомляється у International Journal of Behavioral Nutrition and Physical Activity, у дітей скоротився загальний час сидячого способу життя на 13,8 відсотка, а загальний час перед екранами знизився на 6,4 відсотка.
Під малорухливим способом життя вважається будь-яка поведінка під час неспання, яка характеризується витратою енергії менше ніж 1,5 метаболічного еквівалента (кількість енергії, що витрачається людиною у стані спокою та еквівалентна спалюванню однієї кілокалорії на кілограм на годину) під час сидіння або лежання. Дані систематичних оглядів, метааналізів і лонгітюдних досліджень показали, що надмірно малорухливий спосіб життя, зокрема сидячий спосіб життя, який ґрунтується на великому часі перед екранами з розважальною метою, впливає на безліч аспектів благополуччя дітей і підлітків, включно з психічним здоров’ям, когнітивними функціями, якістю життя і фізичним здоров’ям.
У Китаї понад 60 відсотків школярів використовують частину свого часу сну для ігор на мобільних телефонах і перегляду відео, а 27 відсотків – для виконання домашніх завдань або інших навчальних заходів. Так у них підвищується час малорухливого способу життя і знижується час сну, що негативно впливає на розвиток.
У відповідь на цю проблему та широко поширені вимоги багатьох батьків у 2021 році уряд Китаю ввів загальнонаціональні правила, що обмежують обсяг домашніх завдань, які можуть давати вчителі, а також коли (і на який термін) компанії, що займаються онлайн-іграми, можуть надавати доступ молоді, і коли організації додаткової освіти можуть надавати уроки.
Дослідницька група з британських і китайських учених під керівництвом Бая Лі (Bai Li) з Бристольського університету оцінила вплив цього нормативного втручання на малорухливий спосіб життя китайських дітей шкільного віку та підлітків. Для цього вчені порівнювали показники фізичної активності у груп порівняння до введення закону і після його введення. Під час первинного лонгітюдного аналізу дослідники проаналізували дані 7054 дітей і підлітків. Середній вік становив 12,3 року.
Діти та підлітки повідомили про скорочення середньодобового загального часу сидячого способу життя на 13,8 відсотка, або в середньому на 46 хвилин. Учасники також рідше повідомляли про збільшення часу, що витрачається на виконання домашніх завдань і навчання за межами школи на другому етапі порівняно з першим.
Також у дітей скоротився середній щоденний час перед екранами на 6,4 відсотка, або в середньому на десять хвилин. Також учасники на 20 відсотків частіше дотримувалися міжнародних рекомендацій щодо часу перед екранами та у 2,79 раза частіше виконували нормативні вимоги щодо часу виконання домашніх завдань.
Прикметно, що введення закону більше подіяло на дітей із груп високого ризику – учнів середніх шкіл і міських шкіл, ніж на дітей у групах низького ризику – учнів початкових шкіл і учнів у сільській місцевості.
На думку вчених, запровадження регулюючого нормативно-правового акта виявилося ефективним у зниженні загального малорухливого способу життя та різних видів малорухливої поведінки серед китайських дітей шкільного віку та підлітків. Потенційно такі закони можуть стати частиною політики національного здоров’я в інших країнах, поряд із регулюванням обігу алкоголю і тютюну.