За останнє десятиліття світові льодовики стрімко тануть через підвищення температури на планеті, викликаного глобальним потеплінням. Проте вчені з’ясували, що льоди Антарктики стали танути ще в 40-ві роки, задовго до того, як планета почала страждати від надлишку парникових газів.
У 1944 році після штурму Альянсом узбережжя Нормандії, океан був зайнятий створенням свого власного плацдарму — укріпленої частини антарктичного льодовика. Льодовик Пайн Айленд, крижаний щит розміром з Техас і товщиною в 2 км, є основою швидко зникаючого Антарктичного льодового щита — одного з найбільших претендентів на підвищення рівня моря в цьому столітті. Жоден льодовик не втратив у минулі роки стільки води: кожен рік він стоншується більш ніж на метр, і його танення розмиває льодовий шельф. Тепер вченим вдалося відстежити точку початку цього прискореного танення, яка трапилася в Тихому океані понад 70 років тому.
Дослідники знали, що в 1970-е роки льодовик втратив зв’язок з підводним хребтом, який містив води океану в закритій бухті. Працюючи в складних умовах, взимку 2012 року дослідники пробурились крізь 450 метрів льоду і 500 метрів океану, щоб зібрати донні залишки стінок по обидві сторони цього природного фальшборту. Аналізуючи та досліджуючи фрагменти цих порід, вони виявили, що океанічна вода почала просочуватися назовні в 1945 році, в той час як крижаний покрив все ще покривав хребет.
Крім того, вчені з’ясували, що вторгнення океанічних вод сталося з вини особливо теплого Ель-Ніньо (південна осциляція, тобто коливання температури поверхневих вод) у період між 1939 і 1942 роком — за півстоліття до того, як океан навколо Антарктиди знову нагрівся через глобальне потепління. Тим не менш, вода в порожнині затоки ніколи не замерзала знову, що призводить вчених до думки, що процес танення вже не звернути назад, навіть якщо їм вдасться звести на нього ефекти сучасного нагрівання атмосфери Землі.