В генах сучасної людини міститься частина ДНК, успадкована від наших давно вимерлих родичів. За оцінками сучасних учених, саме вона дозволяє нам боротися з деякими поширеними навколо вірусами.
Неандертальці, вимерлі близько 30-40 тисяч років тому, сотні тисяч років прожили в Європі у відносній ізоляції від решти людства, яке поступово розвивалося в Африці. Потім Homo sapiens прийшли туди. Їх відносини з аборигенами нам не до кінця зрозумілі, принаймні аборигени вимерли.
За сучасними даними, неандертальці і сапієнси хоча б епізодично схрещувалися, виробляючи плодюче потомство, передававшее успадковані гени далі. У геномі сучасної людини приблизно 2% неандертальської ДНК.
Як вважають вчені зі Стенфорда, неандертальські гени втрималися у нас не просто так. «Уривки неандертальської ДНК були адаптивними за дуже вагомої причини», — говорить Дмитро Петров, еволюційний біолог з Стенфордської школи гуманітарних наук і наук. «Неандертальські гени дали нашим предкам, коли вони покинули Африку, деякий захист від європейських вірусів».
За підрахунками Перова і його колеги Девіда Енарда, з чотирьох з половиною тисяч генів, відповідальних за імунну систему сучасної людини, неандертальське походження мають щонайменше 152. Це небагато, але саме ці гени допомагають людському організму чинити опір РНК-вірусам, на зразок грипу-А чи гепатиту-C.
За словами Петрова, генетика схожа на палеонтологію: можна знайти справжні кістки динозавра, а можна розгледіти їх контури в ДНК, відповідальної за давні хвороби.