Регіони без достатніх ресурсів питної води для задоволення своїх потреб у ній часто вдаються до опріснення морської води — процесу видалення солі з морської води, щоб зробити її придатною для пиття. Але тепер дослідники стурбовані тим, що скинуті назад у море побічні солоних продуктів процесу знесолення може завдати шкоди екосистемі океану.
«Збільшення солоності є однією з найважливіших екологічних проблем XXI століття», — сказала Емі Чілдресс, дослідник з Університету Південної Каліфорнії, що вивчає побічні ефекти опріснення, в інтерв’ю виданню New Scientist.
Суть методу
Один з методів опріснення солоної морської води називається зворотним осмосом, в ході якого солона вода протікає через мембрану, через яку не проникне сіль. З одного боку мембрани ви отримуєте питну воду; а із зворотного боку отримуєте концентрований розсіл, в якому приблизно в два рази більше солі, ніж у звичайній океанській воді.
Більшість опріснювальних установок скидають цю решту солону воду назад в океан. Але багато дослідників, на кшталт Чілдресс, стурбовані тим, що це може зашкодити чутливим до засолення морським організмам, таким як молюски виду морське червоне вушко (сімейства Haliotidae) або гігантська ламінарія (бурі водорості виду Laminaria), які утворюють цілі підводні «ліси», що служать притулком для різноманітних морських видів.
Щоб уникнути цих наслідків, одна з пропозицій полягає в тому, щоб установки знесолення могли розбавляти залишену засолену воду прісною водою, яка досить чиста, щоб скинути її назад назад в океан, але не придатна для пиття. Це накладає додаткові витрати з експлуатації об’єктів, які дають людям життєво важливі ресурси, але цей метод може дійсно окупитися, тому що він здатний зберегти вразливі види тварин і рослин, а також місця їх проживання в океані.