Через кліматичні зміни малим фламінго доведеться шукати нові місця для годування та розмноження. Такого висновку дійшли орнітологи, зіставивши чисельність цих птахів з умовами навколишнього середовища на 22 лужних озерах Східної Африки, де мешкає три чверті світової популяції виду. Виявилося, що з 1999 по 2022 рік рівень води в більшості цих водойм зріс. Це негативно позначилося на концентрації фітопланктону і чисельності малих фламінго, які ним харчуються.
Як наголошується в статті для журналу Current Biology, під загрозою, зокрема, популярні серед туристів озера Накуру, Богорія і Натрон. У відповідь на зміни довкілля фламінго могли б частіше використовувати шість водойм далі на північ і південь від екватора, де доступність їжі за останні роки збільшилася, проте половина з них не має жодного охоронного статусу.
Багатотисячні зграї малих фламінго(Phoeniconaias minor) на лужно-солоних озерах давно стали однією з візитівок Східної Африки. За оцінками орнітологів, тут мешкає понад три чверті світової популяції цього виду. Місцеві птахи кочують між 22 водоймами Ефіопії, Кенії та Танзанії, зупиняючись на тих із них, де наразі склалися сприятливі умови для годування і виведення пташенят. Передбачається, що переміщення малих фламінго пов’язані з доступністю їхньої основної їжі – ціанобактерій Arthrospira fusiformis. При цьому в останні десятиліття чисельність цих пернатих у Східній Африці знижується, ймовірно, через наслідки людської діяльності.
Команда орнітологів під керівництвом Ейдена Бірна (Aidan Byrne) з Королівського коледжу Лондона вирішила визначити причини скорочення чисельності малих фламінго. Дослідники вивчили результати обліків цих птахів на лужних озерах Східної Африки в 1999-2022 роках. Крім того, вони проаналізували супутникові знімки місцевих водойм і відомості про кліматичні змінні в цьому регіоні. У результаті з’ясувалося, що чисельність малих фламінго на озерах Східної Африки залежить від двох основних чинників. На водоймах, де наразі часу багато фітопланктону (на що вказують значна концентрація хлорофілу a у воді та наявність великих ділянок з високою біомасою ціанобактерій), збирається більше цих птахів. Водночас озер з великою площею і, отже, високим рівнем води, фламінго намагаються уникати.
На думку дослідників, за високого рівня води солоність і кислотність озер знижуються. Це робить їх менш сприятливими для ціанобактерій A. fusiformis (які надають перевагу водоймищам, де в одному літрі води розчинено 20-70 грам солі, а водневий показник відповідає дев’яти), а отже, і для малих фламінго, які ними харчуються. На користь цієї ідеї свідчить той факт, що в 18 з 22 озер мінімальна концентрація хлорофілу a була відзначена в момент їх найбільшої площі. Таким чином, фламінго, судячи з усього, переміщаються з одного східноафриканського озера на інше, обираючи ті з них, де рівень води наразі невисокий і, як наслідок, багато фітопланктону.
З 1999 по 2022 рік площа 22 східноафриканських озер, де мешкають малі фламінго, збільшувалася в середньому на 0,32 квадратного кілометра на рік, імовірно, через посилення опадів у періоди Ель-Ніньйо внаслідок антропогенних змін клімату. Своєю чергою, концентрація хлорофілу a в них щорічно скорочувалася в середньому на 3,9 міліграма на кубічний метр. Найсильніші втрати фітопланктону було відзначено у водоймах, розташованих у Кенії в районі екватора (серед них популярні серед туристів Богорія, Накуру та Елментейта) і на півночі Танзанії. Зокрема, площа озера Накуру, яке вважається одним із найважливіших місць проживання малих фламінго у Східній Африці (тут одночасно може годуватися близько мільйона птахів), із 2009 до 2022 року зросла на 90,7 відсотка, а середня концентрація хлорофілу a в ньому знизилася з 400 до 200 міліграмів на кубічний метр. Слідом за цим скоротилася і чисельність фламінго. Схожі процеси йшли на озері Богорія. Навпаки, на шести озерах, які розташовані найдалі на північ і південь від екватора, доступність їжі для фламінго зросла.
Автори підкреслюють, що малі фламінго можуть задовольняти свої потреби в енергії лише коли на один літр озерної води припадає 50 міліграмів сухої ваги ціанобактерій, що відповідає концентрації хлорофілу a у 355 міліграмів на кубічний метр. Однак унаслідок зростання рівня води все менше озер здатні забезпечити таку високу біомасу фітопланктону. Через це фламінго, найімовірніше, перестануть відвідувати деякі з водойм, де в недавньому минулому регулярно годувалися і розмножувалися. Насамперед це стосується озер, розташованих поблизу екватора, наприклад, озера Натрон на півночі Танзанії (єдиного місця в Східній Африці, де малі фламінго гніздяться щорічно).
Теоретично у відповідь на зміни клімату фламінго можуть почати частіше використовувати шість розташованих далі на північ і південь від екватора озер, де умови для них з 2010 до 2022 року стали сприятливішими. Однак тільки три з цих водойм перебувають під будь-якою охороною. Таким чином, зміщення ареалу зробить фламінго більш уразливими. Крім того, на відміну від цих пернатих, у багатьох інших мешканців лужних озер Східної Африки, наприклад, ендемічних риб, не буде можливості мігрувати, щоб врятуватися від голодної нестачі, спричиненої падінням концентрації фітопланктону.